Відмінності між версіями «Грамота»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Грамота, -ти, '''''ж. ''1) Грамота. ''У руках царська грамота. ''К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читат...)
 
 
(не показані 16 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Грамота, -ти, '''''ж. ''1) Грамота. ''У руках царська грамота. ''К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. ''Уже воно й грамоти бралось. ''
 
'''Грамота, -ти, '''''ж. ''1) Грамота. ''У руках царська грамота. ''К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. ''Уже воно й грамоти бралось. ''
 +
 
[[Категорія:Гр]]
 
[[Категорія:Гр]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
===Академічний тлумачний словник===
 +
 +
'''ГРАМОТА 1, и, жін.,''' тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447);
 +
//  Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 379); — А мені важко, бо грамота в мене куца (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 177);
 +
//  перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. — Я на грамоті розуміюся не дуже, отож і не знаю, Горацій, чи як? (Олександр Довженко, I, 1958, 219).
 +
 +
'''ГРАМОТА 2, и, жін.'''
 +
 +
1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Біля кіоту [кіота] висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); — За мої заслуги князь нагородив мене землями й лісами в Тухольщині.. Я маю його грамоту (Іван Франко, VI, 1951, 41); Вдова гетьмана Апостола, маючи на руках царську грамоту, що підтверджувала за нею право на Турбаї, поскаржилась на дії Капніста в Генеральну Військову Канцелярію (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 132);
 +
//  Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Ігор Муратов, Весілля.., 1949, 7); — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 80);  * У порівняннях. Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12).
 +
♦ Відклична (відзивна) грамота див. відкличний; Вірчі грамоти див. вірчий; Охоронна грамота див. охоронний.
 +
♦ Фільчина грамота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. Ці папери ми бачили в папці голови колгоспу.. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (Радянська Україна, 7.IV 1961, 2).
 +
 +
2. іст. Лист, послання або який-небудь запис. Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини XIV ст. (Питання походження української мови, 1956, 32); Особливо цікаві знайдені при розкопках берестяні грамоти, що являли собою господарські записи, уривки з духівниць і ділові листи торгово-ремісних людей (Історія СРСР, I, 1957, 51).
 +
 +
===Фразеологічний словник===
 +
'''ГРАМОТА''' - кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Панч); — Агрономія для нього .. китайська грамота (М. Зарудний).
 +
 +
===Найповніший тлумачний словник===
 +
'''ГРАМОТА'''
 +
 +
I -и, ж., тільки одн.
 +
Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання.
 +
 +
II -и, ж.
 +
 +
1) Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. || Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі.
 +
 +
Фі́льчина гра́мота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений.
 +
 +
2) іст. Лист, послання або який-небудь запис.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uhff6.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Граммм7.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Uhhhh8.jpg|x200px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:F9fa788e-a4a1-11e1-87cb-002354388dad.jpeg|x200px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|Bt_tRzWNLkU}}
 +
 +
==Див. також==
 +
*[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B8 Матеріал із Вікіпедії]
 +
 +
==Джерела та література==
 +
* [http://sum.in.ua/s/ghramota Академічний тлумачний словник]
 +
* [http://slovopedia.org.ua/49/53395/357096.html Фразеологічний словник]
 +
* [http://eslovnyk.com/%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%B0 Найповніший тлумачний словник]
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]

Поточна версія на 13:06, 17 грудня 2013

Грамота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник

ГРАМОТА 1, и, жін., тільки одн. Уміння читати і писати. Почав Андрій щовечора ходити грамоти вчитись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447); // Освіта. Неписьменний час минув — кожний грамоту здобув (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 379); — А мені важко, бо грамота в мене куца (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 177); // перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання. — Я на грамоті розуміюся не дуже, отож і не знаю, Горацій, чи як? (Олександр Довженко, I, 1958, 219).

ГРАМОТА 2, и, жін.

1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. Біля кіоту [кіота] висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); — За мої заслуги князь нагородив мене землями й лісами в Тухольщині.. Я маю його грамоту (Іван Франко, VI, 1951, 41); Вдова гетьмана Апостола, маючи на руках царську грамоту, що підтверджувала за нею право на Турбаї, поскаржилась на дії Капніста в Генеральну Військову Канцелярію (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 132); // Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Ігор Муратов, Весілля.., 1949, 7); — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев'ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 80); * У порівняннях. Дід прийняв листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12). ♦ Відклична (відзивна) грамота див. відкличний; Вірчі грамоти див. вірчий; Охоронна грамота див. охоронний. ♦ Фільчина грамота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений. Ці папери ми бачили в папці голови колгоспу.. Та все це схоже на фільчину грамоту — жоден з цих, з дозволу сказати, документів ніким не підписаний (Радянська Україна, 7.IV 1961, 2).

2. іст. Лист, послання або який-небудь запис. Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини XIV ст. (Питання походження української мови, 1956, 32); Особливо цікаві знайдені при розкопках берестяні грамоти, що являли собою господарські записи, уривки з духівниць і ділові листи торгово-ремісних людей (Історія СРСР, I, 1957, 51).

Фразеологічний словник

ГРАМОТА - кита́йська гра́мота, жарт. Щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле. — Ми все сидимо .. і тільки філософствуємо: “Доля, випробування…” Тільки для тебе сіє́ (це) — китайська грамота. Ні чорта ти не розумієш, дівко (П. Панч); — Агрономія для нього .. китайська грамота (М. Зарудний).

Найповніший тлумачний словник

ГРАМОТА

I -и, ж., тільки одн. Уміння читати і писати. || Освіта. || перен. Елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання.

II -и, ж.

1) Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. || Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі.

Фі́льчина гра́мота — документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений.

2) іст. Лист, послання або який-небудь запис.

Ілюстрації

Uhff6.jpg Граммм7.jpg Uhhhh8.jpg F9fa788e-a4a1-11e1-87cb-002354388dad.jpeg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Грамота&oldid=101873