Відмінності між версіями «Увця»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
==Словник Грінченка== | ==Словник Грінченка== | ||
'''Увця, -ці, '''''ж. ''= '''Вівця. '''Вх. Уг. 272. | '''Увця, -ці, '''''ж. ''= '''Вівця. '''Вх. Уг. 272. | ||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%8F Словник УКРЛІТ.ORG]=== | ||
'''Вівця (зменшено-пестливі — овечка, овеченька, овечечка''' невелика свійська тварина, яка дає вовну (пор. загадку: «Ходить по городу кожух та свитина»), м’ясо, молоко; народний символ невинності, покірності; у переносному значенні — зневажливо, іронічно — про надто покірну, лякливу людину; символ безоборонності, безсилості, боязності, тому застерігають: «Хто стається вівцею, того вовк з’їсть»; символізує також рабську покірність («Вівцю стрижуть, а друга дивиться»), нерозумність («Дурна вівця», «І від гарного отця родиться дурна вівця»), слухняність («Вівця — Божа худоба, а коза — дідча», «За одною вівцею все стадо біжить»). Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (прислів’я); Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (приказка); Хто стається вівцею, того вовк з’їсть (М. Номис); Біда вівцям, де вовк пастушить (прислів’я); Ой зелена полонина, зелена, зелена, Я б на ній вівці не пас, коби не Олена (коломийка); Як овечка, не скаже ні словечка (М. Номис); Женуть воли із діброви, овеченьки з поля (В. Милорадович). | '''Вівця (зменшено-пестливі — овечка, овеченька, овечечка''' невелика свійська тварина, яка дає вовну (пор. загадку: «Ходить по городу кожух та свитина»), м’ясо, молоко; народний символ невинності, покірності; у переносному значенні — зневажливо, іронічно — про надто покірну, лякливу людину; символ безоборонності, безсилості, боязності, тому застерігають: «Хто стається вівцею, того вовк з’їсть»; символізує також рабську покірність («Вівцю стрижуть, а друга дивиться»), нерозумність («Дурна вівця», «І від гарного отця родиться дурна вівця»), слухняність («Вівця — Божа худоба, а коза — дідча», «За одною вівцею все стадо біжить»). Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (прислів’я); Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (приказка); Хто стається вівцею, того вовк з’їсть (М. Номис); Біда вівцям, де вовк пастушить (прислів’я); Ой зелена полонина, зелена, зелена, Я б на ній вівці не пас, коби не Олена (коломийка); Як овечка, не скаже ні словечка (М. Номис); Женуть воли із діброви, овеченьки з поля (В. Милорадович). | ||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:54870sdfghjk456.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:54870sdfghjk456.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:vlna-2ertyhu78.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:vlna-2ertyhu78.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:200px-Dolly_the_sheep2-thumb5678i9.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | {{#ev:youtube|Wubo3sTBtUM}} | |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%8F_%D0%94%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D1%96 Вівця Доллі] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | [ | + | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Вівчарство] |
[[Категорія:Ув]] | [[Категорія:Ув]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
Поточна версія на 23:54, 1 грудня 2013
Зміст
Словник Грінченка
Увця, -ці, ж. = Вівця. Вх. Уг. 272.
Сучасні словники
Словник УКРЛІТ.ORG
Вівця (зменшено-пестливі — овечка, овеченька, овечечка невелика свійська тварина, яка дає вовну (пор. загадку: «Ходить по городу кожух та свитина»), м’ясо, молоко; народний символ невинності, покірності; у переносному значенні — зневажливо, іронічно — про надто покірну, лякливу людину; символ безоборонності, безсилості, боязності, тому застерігають: «Хто стається вівцею, того вовк з’їсть»; символізує також рабську покірність («Вівцю стрижуть, а друга дивиться»), нерозумність («Дурна вівця», «І від гарного отця родиться дурна вівця»), слухняність («Вівця — Божа худоба, а коза — дідча», «За одною вівцею все стадо біжить»). Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (прислів’я); Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (приказка); Хто стається вівцею, того вовк з’їсть (М. Номис); Біда вівцям, де вовк пастушить (прислів’я); Ой зелена полонина, зелена, зелена, Я б на ній вівці не пас, коби не Олена (коломийка); Як овечка, не скаже ні словечка (М. Номис); Женуть воли із діброви, овеченьки з поля (В. Милорадович).
Ілюстрації
|
|
|
|
