Увця

Словник Грінченка

Увця, -ці, ж. = Вівця. Вх. Уг. 272.

Сучасні словники

Словник УКРЛІТ.ORG

Вівця (зменшено-пестливі — овечка, овеченька, овечечка не­велика свійська тварина, яка дає вовну (пор. загадку: «Ходить по го­роду кожух та свитина»), м’ясо, молоко; народний символ невин­ності, покірності; у переносному значенні — зневажливо, іроніч­но — про надто покірну, лякливу людину; символ безоборонності, безсилості, боязності, тому засте­рігають: «Хто стається вівцею, того вовк з’їсть»; символізує також раб­ську покірність («Вівцю стрижуть, а друга дивиться»), нерозумність («Дурна вівця», «І від гарного отця родиться дурна вівця»), слухня­ність («Вівця — Божа худоба, а ко­за — дідча», «За одною вівцею все стадо біжить»). Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (прислів’я); Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (при­казка); Хто стається вівцею, того вовк з’їсть (М. Номис); Біда вів­цям, де вовк пастушить (при­слів’я); Ой зелена полонина, зелена, зелена, Я б на ній вівці не пас, коби не Олена (коломийка); Як овечка, не скаже ні словечка (М. Номис); Женуть воли із діброви, овеченьки з поля (В. Милорадович).

Ілюстрації

Див. також

Вівця Доллі

Вівчарство