Ґуцьок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґуцьок, -цька, м. То же, что и ґудзик 3: узелокъ на веревкѣ, нити. Сидів сивий дід і розмотував великий клубок і в’їзав ґуцки. Гн. II. 184.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВУЗОЛ 1, зла, чол.

1. Місце, де зв'язані кінці чого-небудь; петля, затягнута на мотузкові, линві і т. ін. Дротований шнур, та ще й вузлами понав'язуваний, де діткнувся тіла, то мов ножем! (Іван Франко, II, 1950, 16); Він щоранку старанно вив'язував вузол скромної краватки (Натан Рибак, Час, 1960, 40).

«Етимологічний словник української мови»

Слово «ґудзик» походить із кореня [гудз] – “гуля, вузол, потовщення”, ґудзик, гудзик, гудзок «невеликий гудз, пухлина»; [ґуз]- «вузол»; [гудзикуватий]- «схожий на ґудзик», «гудзатий,вузлуватий»; [ґудзувати]- «міцно в'язати»; Праслов’янське guzь – вузол, пухлина, гуля.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 783.

ВУ́ЗЛИК, а, ч. Зменш. до ву́зол 1 1-4, 8. Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав’язувати, щоб не забути (Л. Укр., III, 1952, 662); У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (Коцюб., II, 1955, 25); Обідати вона не ходила додому, а брала з собою в вузлику якісь харчі (Гур., Наша молодість, 1949, 359); При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з’являються спочатку невеликі підвищення, сильно сверблячі вузлики (Хвор. дит. віку, 1955, 136).

Ілюстрації

Ade5d0c891ac0f3a06903a9449253213 5.jpg Grabovsky23.jpg Depositphotos 1619389-stock-photo-sea-knot-figure-of-eight.jpg Ribolovni-vuzli.jpg

Медіа

Див. також

http://tourlib.net/books_ukr/filipov6-2-1.htm

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/vuzol

Зовнішні посилання