Ґуля

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґуля, -лі, ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Закр. Ум. Ґулька. Харьк.

Сучасні словники

ҐУЛЯ, і, жін. ҐУДЗ, я, чол.

ҐУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589).


Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 191.


Ілюстрації

Я111.jpg


Використані джерела

[1]