Ґлей

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґлей, ґлею, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. І. 83. (Черниг). Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 349. [<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/11203-glej.html" title="ҐЛЕЙ. Словник української мови Б.Грінченка.">ҐЛЕЙ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>]

Ґлей, ґлею, ор. ґлеєм. Загуслий сік, що виступає на стовбурах вишень, черешень, слив тощо. Повітря темніло набряклим вишневим ґлеєм (М.Стельмах). Глей, глею. Пластична, переважно гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів; мул. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров). [<a href="http://slovopedia.org.ua/32/53904/30561.html">ҐЛЕЙ , ГЛЕЙ</a>]

Gley.jpg