Ґирувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

'Ґирувати. См. Ґерувати.

Ґирувати-ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. Мнж. 181. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 348. [<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/11180-gyruvaty.html" title="ҐИРУВАТИ. Словник української мови Б.Грінченка.">ҐИРУВАТИ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>] 'Ґирувати,'-рую,-єш, гл. роздумувати, міркувати.

СУЧАСНІ СЛОВНИКИ

Ґирувати,-рую,-єш, гл.

1) Правити возом, кіньми. МНЖ. 181. 2) Направляти віз, катя його задом' вперед', тримаючись за голоблі. 3) направляє. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Зривати, стягати. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґірує. Гріб. 376. 5) Запитувати (про цѣнѣ). Що це ВІН ґерує? Дорого ґерує за вола. МНЖ. 181.

ГАРУВАТИ 1, ГЕРУВАТИ і ГИРУВАТИ, ую, уєш, недок., заст.

1. неперех. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Іван Франко, IX, 1952, 139); Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися (Степан Ковалів, Тв., 1958, 103). 2. перех. і без додатка. Правити (ціну, винагороду). Що це він герує? Дорого герує за вола (Словник Грінченка); Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів пять, ну хоть і десять, то вже давайте (Словник Грінченка). 3. неперех. Прямувати. Гируємо аж у саму столицю Петербург (Тарас Шевченко, VI, 1957, 82). 4. перех. Стягувати, здирати. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує (Євген Гребінка, I, 1957, 60).


ГАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.

I ґерува́ти і ґирува́ти, -у́ю, -у́єш, недок., заст. 1) неперех. Важко, без відпочинку працювати. 2) перех. і без додатка. Правити (ціну, винагороду). 3) неперех. Прямувати. 4) перех. Стягувати, здирати. II -у́ю, -у́єш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати.

Ілюстації

Джерела

1.[1] - Матеріал із [Словарь украинского языка / Словник української мови Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО]

2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.