Ґерґотати

Ґерґотати, -ґочу, -чеш и ґерґотіти, -ґочу, -тиш, гл. 1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.). 2) Говорить на непонятномъ языкѣ.

Див. також:

Ґелкотати

Ґерґотання