Ґарувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ґарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Пазовать, дѣлать пазы. Подольск. г. 2) = Ґерувати. Лубен. у. Мирг. у. 1. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Іван Франко, IX, 1952, 139); Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися (Степан Ковалів, Тв., 1958, 103).

160725134854_tired_employee_640x360_thinkstock_nocredit.jpg

2. Правити (ціну, винагороду). Що це він герує? Дорого герує за вола (Словник Грінченка); Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів пять, ну хоть і десять, то вже давайте (Словник Грінченка).

3. Прямувати. Гируємо аж у саму столицю Петербург (Тарас Шевченко, VI, 1957, 82).

Сучасні словники

1. Стягувати, здирати. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує (Євген Гребінка, I, 1957, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.

2. ГАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.

ГАРУВАТИ 1, ГЕРУВАТИ і ГИРУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. 1. неперех. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Іван Франко, IX, 1952, 139); Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися (Степан Ковалів, Тв., 1958, 103). 2. перех. і без додатка. Правити (ціну, винагороду). Що це він герує? Дорого герує за вола (Словник Грінченка); Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте (Словник Грінченка). 3. неперех. Прямувати. Гируємо аж у саму столицю Петербург (Тарас Шевченко, VI, 1957, 82). 4. перех. Стягувати, здирати. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує (Євген Гребінка, I, 1957, 60). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36. Коментарі (0) ГАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.


Гарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Запрашивать (цѣну, вознагражденіе). Як що не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. ХС. VII. 421. Cм. Ґарувати. 2) Тяжело, безъ отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину. (К. П. Михальчукъ). Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 275. <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/8891-gharuvaty.html" title="ГАРУВАТИ. Словник української мови Б.Грінченка.">ГАРУВАТИ. Словник української мови Б.Грінченка.</a> гарувати Гаріти, гарува́ти: Га́рувати: -- важко працювати [10;24;26;IX] -- терпіти, страждати [20] -- тяжко працювати [12;42;III;XIX] Мушу тяжно гарувати, аби заробити ті гроші, бо дохід із поля не дає мені ніколи стільки чистого зиску, хоч уже від 15 років не п'ю горілки [XIX] -- тяжко, без відпочинку працювати; запитувати (ціну, винагороду) [44-2]


Толковый украинский словарь. 2014.

Інфінітив гарува́ти

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа гару́ймо 2 особа гару́й гару́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа гарува́тиму гарува́тимемо, гарува́тимем 2 особа гарува́тимеш гарува́тимете 3 особа гарува́тиме гарува́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа гару́ю гару́ємо, гару́єм 2 особа гару́єш гару́єте 3 особа гару́є гару́ють Активний дієприкметник

Дієприслівник гару́ючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. гарува́в гарува́ли жін. р. гарува́ла сер. р. гарува́ло Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник гарува́вши Словник синонімів ВИМАГА́ТИщо, чого (настирливо просити що-небудь у когось, добиватися чогось), ДОМАГА́ТИСЯчого,ПРА́ВИТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИщо, розм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,ГИ́ЛИТИдіал. - Док.: ви́могтирідшедомогти́ся, ви́правити. Тітка почала вимагати платню за куток (О. Донченко); З усіх усюд неслися чутки, що.. не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни (А. Головко); - То ти, Василю, вже все поле зори Созоненку, а потім прав плату, - безневинно сказав Степан Кушнір (М. Стельмах); Приїхав становий.. і буде виправляти недоплат податі (І. Нечуй-Левицький).

ПРАЦЮВА́ТИ (затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей),ПРАЦЮВА́ТИСЯзаст.; ТРУДИ́ТИСЯ, ШТУРМУВА́ТИщо, ТРУЖДА́ТИСЯзаст.(старанно, наполегливо); РОБИ́ТИ (перев. про фізичну працю); ПРІ́ТИрозм.,ПОТІ́ТИрозм.,МОЗО́ЛИТИСЯрозм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,КРЯ́ЖИТИдіал.,УВИХА́ТИСЯ[ВВИХА́ТИСЯ]діал. (важко, напружено, без відпочинку); ДБА́ТИрозм. (перев. заробляючи). Чесно трудиться Порфир. Ревно працює сам, не дає лінуватися і своєму підручному (О. Гончар); І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили (Б. Грінченко); - Доведеться їхати до Києва. Там штурмуватиму свою тему (П. Автомонов); Заверховодили пани Польські в Гетьманському, як у себе на царстві.. І все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило (Панас Мирний); - Дивлюся, а серед них [бандитів] Мартин, синок нашого сільського дуки, а я в нього з самого дитинства у наймах прів (Ю. Збанацький); Се певно якась учителька, що мозолиться цілу днину з дітьми (О. Кобилянська); Гарував [Матвій] день повз день і запрацьовані гроші складав в дерев’яну скриньку під ліжком (Мирослав Ірчан); Коло худоби треба ходити і день і ніч, а ви будете доста мати на своїй голові, хоч би Сава й як ураз із вами увихався (О. Кобилянська); [Тірца:] А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю (Леся Українка).

ПРЯМУВА́ТИ (іти, їхати в певному напрямку, перев. прямо), ПРОСТУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВЕРСТА́ТИіз сл. шлях, дорогу, путь, ПРОХО́ДИТИ, ПРА́ВИТИтакожіз сл. шлях, дорогу, путь, ПРА́ВИТИСЯрозм.,ПРАВУВА́ТИрозм.,ПРЯМЦЮВА́ТИрозм.,ПРОШКУВА́ТИрозм.,ПАНЯ́ТИрозм.,ПРЯМУВА́ТИСЯрозм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,ПРОСТА́ТИдіал.,ПРОСТЯГА́ТИСЯдіал.Вона і незчулась, як опинилась надворі, на стежці і пішла тихою ходою через парк, прямуючи до вокзалу (І. Нечуй-Левицький); Через кілометр дорога, минаючи Гребенище, поверне на південь.. Вершники прямували туди (Р. Андріяшик); Ми поволі простували звивистими міськими вуличками (Є. Гуцало); Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Я. Качура); Йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані (І. Франко); Курною дорогою проходили до селища Шіхова робітники (О. Донченко); Максим правив до галяви (М. Стельмах); Біля містка внизу, на косі.. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (І. Ле); Савочка правував у вуличку під горою (Ю. Мушкетик); І не куди їде він, а до них у ворота прямцює (А. Свидницький); Мирослав уже запримітив її, уже збуджено й радісно загорілися його очі, вже він прошкує до неї (Є. Куртяк); Паняй кожний, кому куди треба (Ю. Смолич); А за дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком, - не треба і коня (І. Котляревський); Гируємо аж у саму столицю Петербург (Т. Шевченко); Товариство На Січ прямувало І мене взяло з собою; І через Балкани Простали ми в Україну Вольними ногами (Т. Шевченко); - Я й піду собі з Богом, одійду від гріха без клопоту, - мовив Карпенко, простягаючись до воріт (Л Яновська).


герува́ти і гирува́ти, -у́ю, -у́єш, недок., заст.

1) неперех. Важко, без відпочинку працювати. 2) перех. і без додатка. Правити (ціну, винагороду). 3) неперех. Прямувати. 4) перех. Стягувати, здирати. II -у́ю, -у́єш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати.

E-slovnik

Тлумачний словник української мови