Юродство

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Юро́дство, -ва, с. Юродство. Хиба не знаєш юродства запорозького? К. ЧР. 107.

Сучасні словники

Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЮРОДСТВО, а, сер.

1. Стан несамовитості, божевілля.

2. Безглуздий учинок, безглузда, неприродна поведінка. — Щоб їх лихий злизав із їх юродством! — каже Шрам. — їм усе смішки! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 87); Як кладе його спати [мати], то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає.. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлу ся віддасть у школу до дяка аж у друге село (Олекса Стороженко, I, 1957, 56).

3. Навмисно ненормальна, неприродна поведінка, викликана часто релігійними мотивами. Свою мрію [про політ у космос] пронесло людство крізь війни та катастрофи, крізь мракобісся інквізиції, тортури середньовіччя, крізь юродство релігії і тяжке ярмо рабства (Наука і життя, 5, 1961, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 616.


Ілюстрації

Юродивий.jpg Юродивий1.jpg Юродивий2.jpg Юродивий3.jpg

Медіа

Див. також

Юродивий. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Том. 2.

Рідкісний подвиг, або хто такі юродиві

ЮРОДСТВО ЯК УТІЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ СВЯТОГО БЛАЖЕНСТВА


Цікаві факти

Як явище релігійного Гатунку, юродство чіт­ко вплітається у традиційний сюжет заповзятої непримиримості до гріховності, ведучи бороть­бу з гонором зарозумілості. Адепти, які повіря­ли зректися ординарного використання розуму, Лютий Т. В. Юродство як утілення феномену святого блаженства непримусово приймали вигляд шаленої людини, що не відає ні пристойності, ні щонайменшої сором'язливості. За наявності щирого усвідом­лення власного діяння, що набувало видимостей підробленого божевілля, юродство Христа ради ставало доволі різнорідним явищем. Бо ж юро­дивий - то не просто божевільний. Це якийсь загадковий та прозорливий відун, котрий часом зронить кілька втаємничених слів, від суті яких він і сам може перебувати у завороженому стані.

Раз у раз юродивий промовляє туманно, вчиня­ючи численні натяки, подібно до того, як Хрис­тос промовляв притчами. Крім того, його неу­хильно тягне до прояву шпаркого афекту: спов­нений жахіття, він здатний вступати у двобій з позаземною силою, а може й, насупроти, по­квапно критися, почуваючи якусь трусанину, часом втішатися немовбито дитя чи ввалюватися у навіженство пристрасті.