Щупеля

Щупеля, -ляти, с. = Щучка. А в мене (у рибалки) тільки пара щупелят, а то все один уюн наголо. Сим. 150.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Щупеля-риба сімейства щукові. Поширена в прісних водах Євразії та Північної Америки. Живе зазвичай в прибережній зоні, у водних заростях, в непроточних або слабо проточних водах. Може також зустрічатися і в опріснених частинах морів, наприклад в Фінській, Ризькій та Куршській затоках Балтійського моря, в Таганрозькій затоці Азовського моря. Щука добре витримує кислу реакцію води, може комфортно жити в водоймах з pH 4,75. При зниженні вмісту кисню до 3,0-2,0 мг / л настає пригнічення дихання, тому в заморних водоймах щука часто гине.

Зовнішній вигляд

Довжина до 1,5 метрів, маса до 35 кілограмів (зазвичай до 1 метра і 8 кілограмів). Тіло торпедовидное, голова велика, пащу широка. Забарвлення мінлива, залежить від оточення: в залежності від характеру і ступеня розвитку рослинності може бути сіро-зелена, сіро-жовтувата, сіро-бура, спина темніше, боки з великими бурими або оливковими плямами, які утворюють поперечні смуги. Непарні плавці жовтувато-сірі, бурі з темними плямами; парні - помаранчеві. Годується переважно рибою. У деяких озерах зустрічаються сріблясті щуки.

Самців і самок можна відрізнити за формою сечостатевого отвору, який у самців має вигляд вузької довгастої щілини, забарвленої в колір черева, а у самок - овального поглиблення, оточеного валиком рожевого кольору.

Тіло щуки має видовжену, стріловидну форму. Голова сильно подовжена, нижня щелепа видається вперед. Зуби на нижній щелепі мають різний розмір і служать для захоплення жертви. Зуби на інших кістках ротової порожнини дрібніші, спрямовані гострими кінцями в глотку і можуть занурюватися в слизову оболонку. Завдяки цьому видобуток легко проходить, а якщо вона намагається вирватися, глоткові зуби піднімаються і утримують жертву.

Для щук характерна зміна зубів на нижній щелепі: внутрішня поверхня щелепи покрита м'якою тканиною, під нею розташовані ряди з 2-4 заміщають зубів, які примикають ззаду до кожного діючого зубу, утворюючи з ним єдину групу (зубну сім'ю). Коли робочий зуб виходить з ужитку, на його місце стає своєю основою сусідній заміщає зуб тієї ж сім'ї. Спочатку він м'який і нестійкий, але потім щільно приростає основою до кістки щелепи і зміцнюється. Зуби у щуки змінюються не одночасно. В один і той же час одні зубні групи закінчуються на краю щелепи старим зубом, який вже розсмоктується, інші - міцним робочим, треті - ще рухливим молодим. У деяких водоймах зміна зубів у щук посилюється протягом певних сезонів, і тоді щука в цих водоймах перестає брати крупну здобич, оскільки та може вирватися з пащі хижачки. Ловити її в цей час важко, так як вона не може схопити насадку.

Ілюстрації