Штихіл

Штихіл, -хола, м. = Штрихіль. Волч. у.

1. Штихіл - Инструментъ (родъ желѣзной лопатки) для оскабливанія шерсти при выдѣлкѣ кожи. Вас. 157. Черниг. у., Сумск. у. (Волос видаляли штрихілем — залізною лопаткою) http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%BB%D1%8C

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Додаткові дані
5 Іноземні словники
6 Цікаві факти
7 Джерела та література
8 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Штихіл - залізна лопатка для зіскоблювання вовни або шерсті при вичинці шкіри.

Стрихулець - паличка для вирівнювання шкіри; паличка для вирівнювання зерна.

Стрихулець, -льця, м. 1) Гладилка, палочка для выравниванія кожи. Вх. Зн. 67. 2) Палочка для выравниванія зерна въ мѣркѣ.

Китобі́йська лопа́тка, або фле́ншерна лопа́тка — знаряддя для білування туш китів. У китоловстві її використовують для зняття зі здобичі шкіри разом із підшкірним шаром сала, а також для подрібнення цієї сировини перед подальшим витоплюванням китового жиру.

Штри́хінь - інструмент для обскрібування шерсті.

Ілюстрації

Медіа

.

Додаткові дані

Можемо припустити, що штрихіль також використовувався не тільки для зняття шерсті, а й для зняття шкіри. Процес зняття шкіри має назву "білування". Білува́ння — зняття і первинна вичинка шкіри тварин, один з найдавніших і найпоширеніших промислів у багатьох народів, для яких важливими формами господарської діяльності були мисливство та тваринництво. При білуванні використовувався ключ, яким знімали шкіру. Саме прилади для зняття шерсті згадуються рідко, проте, ножі або просто гострі прилади для позбуття шкіри або шерсті цілком могли в минулих століттях бути схожими. Давня назва продукції чинбарів — «біла», тобто білована шкіра звіра. У давнину біли, отримані з малих хутрових звірів називали білками. Вважається, що назва «біла» походить від назви «біра», що є позначенням податі, з чим пов'язані і такі слова як бірувати, збирати, бірка та ін. Історія назв групи білка/біла/біра/бірка розглянута акад. Іваном Підоплічкою (1967).

Кушнір - той, хто виконує білування.

Основним реманентом у білуванні виступають різноманітні гаки для підвішування туш і різницькі ножі для зрізання шкіри. Крім того, при білуванні туш великих тварин допоміжними засобами можуть виступати піки, якими штовхають чи підтримують тушу. У китоловстві для зняття шкіри з кита застосовують особливу китобійську лопатку.

При білуванні тварин (наприклад, кролів, баранів, лисиць) їхні туші підвішують за задні лапи до гака або планки, закріпленої на мотузці і роблять спеціальні надрізи без пошкодження черева. Професійний білувальник змімає шкіру так, що жодний надріз не проникає глибше підшкірних сполучних тканин. Шкіру надрізають навколо щиколоток нижче колінного суглоба, потім продовжують розріз з внутрішнього боку задніх лап до анального отвору. Шкірку обережно відокремлюють від м'язів, підрізають плівки і знімають з хвоста і ніг. Після цього йде процедура зняття шкіри «панчохою». Її стягують вниз, в напрямку голови, обережно підрізаючи ножем плівки. З передніх лап шкірку стягують до суглоба і відрізають від туші разом з лапами (у дрібних тварин, зокрема, й у мисливських трофеїв). При зйомці шкурки з голови надрізають основи вушниць і продовжують стягувати її вниз, підрізавши навколо орбіталій.

Триммінг англ. trimming — обрізати, висмикувати) — акуратне видалення частини шерсті тварин. Перш за все, триммінг застосовується до жорсткошерстих порід собак таких як шнауцери і деякі тер'єри. У цій справі також використовують спеціальні прилади для того, аби обережно та безболісно видалити шерсть у собак. У середині XIX столітті на батьківщині тер'єрів, у Англії, був введений спеціальний догляд за їх шерстю. Спочатку триммінг зводився до стрижки і вищипування руками відмерлого волосся під час линяння (звідси розповсюджений і зараз термін — «щипка»), але, поступово вдосконалюючись, він придбав певні форми, правила і систему проведення. Правила триммінгу увійшли в міжнародні стандарти породи. Триммінг потребує деякого набору інструментів і певних знань та навичок. Звичайно, триммінг можна замінити на зрізання шерсті ножицями, або машинкою, багато хазяїв тер'єрів, спрощуючи цей своєрідний догляд за шерстю і зводячи його лише до додання зовнішньої форми, не триммінгують своїх собак, а просто стрижуть їх. Однак такий підхід не завжди виправданий. Собака мисливця має мати надійний захист від зубів хижаків. Але триммінг і стрижка не рівнозначні. При триммінгу підшерстя та омертвіле остьове волосся ретельно вичісують гребенем, а покривне волосся обривають. Досягаючи граничного віку і довжини, волосинки «січуться» і легко обриваються у витонченій частині. При стрижці ж одночасно і однаково зрізають усе волосся. Тонке пухове волосся підшерстя зростає набагато швидше остьового і покривного. У цьому випадку шерстяний покрив незабаром стає м'яким, пухнастим, легко забруднюється і втрачає свої захисні властивості для собаки.

Сьогодні ножі подібної гостроти можуть використовуватися у готуванні страв.

Іноземні словники

English language:

Boning knife - is a short knife with narrow blade and sharp point for boning meat.

Boning knife - a small kitchen knife having a narrow blade for boning meat or fish.

The fur knife, also called a trappers knife, is designed especially for cutting furs, hides, leather, and skins. It uses an old-fashioned razor blade that has been cut diagonally and gets inserted into the knife. The knife is incredibly sharp and cuts through leather, fur, hides, and skins.

Also a trimming knives (or boning knives) may be used in cooking. Trimming knives typically measure between 6 to 8 inches and feature a narrow, curved blade that is flexible enough to maneuver all manner of tight spaces and sharp enough to pierce tough skin. The blade should be forged out of high carbon or stainless steel—both of which are long-lasting and razor-sharp—and be fitted with a comfortable handle to prevent any wrist fatigue.

Known for their thin, sharp, and sometimes flexible blades, boning knives are extremely proficient in helping you safely cut around bones and flesh. The flexibility offers a little forgiveness, but they’re still sturdy enough to go up against tough bones, joints, and ligaments. Most knife sets don’t include a boning knife because it’s not the most popular style of knife for the average home cook, but if a person craves to improve his butchery skills, the boning knife is the best way to do it.

Spanish language:

El cuchillo de peletería, también llamado cuchillo de tramperos, está diseñado especialmente para cortar pieles, cueros, cueros y pieles. Utiliza una hoja de afeitar antigua que se ha cortado en diagonal y se inserta en el cuchillo. El cuchillo es increíblemente afilado y corta cuero, pieles, pieles y pieles.

También se pueden usar cuchillos para recortar (o cuchillos para deshuesar) para cocinar. Los cuchillos de corte suelen medir entre 6 y 8 pulgadas y cuentan con una hoja estrecha y curva que es lo suficientemente flexible para maniobrar todo tipo de espacios reducidos y lo suficientemente afilada como para perforar la piel dura. La hoja debe estar forjada en acero con alto contenido de carbono o acero inoxidable, ambos de larga duración y afilados como navajas, y debe estar equipada con un mango cómodo para evitar la fatiga de la muñeca.

Conocidos por sus hojas delgadas, afiladas y, a veces, flexibles, los cuchillos para deshuesar son extremadamente eficientes para ayudarlo a cortar con seguridad alrededor de huesos y carne. La flexibilidad ofrece un poco de perdón, pero siguen siendo lo suficientemente resistentes como para enfrentarse a huesos, articulaciones y ligamentos duros. La mayoría de los juegos de cuchillos no incluyen un cuchillo para deshuesar porque no es el estilo de cuchillo más popular para el cocinero casero promedio, pero si una persona desea mejorar sus habilidades de carnicería, el cuchillo para deshuesar es la mejor manera de hacerlo.

Цікаві факти

1. Для зручності використання і підвищення ефективності різання мисливські ножі виконуються з центром тяжкості, зміщеним до рукояті. Завдяки цьому знижується навантаження на кисть мисливця і рука менше втомлюється.

2. Виготовлення мисливських ножів здійснюється під певну кліматичну зону. Внаслідок того, що вони застосовуються в морозну погоду і в умовах підвищеної вологості, рукоятка, найчастіше, виконується з дерева. Цей матеріал забезпечує хороше зчеплення з долонею, не допускає примерзанню і прослизання. Для зручності застосування, рукоять виготовляється масивної і максимально простий, без виїмок для пальців, гарди і візерунків.

3. Важливим елементом, що оберігає клинок від шкідливого впливу атмосфери і втрати, є піхви. Вони також захищають людину від можливих травм, пов'язаних з перенесенням ножа. Історично склалося, що футляр для зберігання і носіння виконується з дерева і шкіри. Він може оснащуватися спеціальними ремінцями, що дають можливість кріплення до поясу і інших елементів одягу.

4. Одним з кращих матеріалів для виготовлення клинка є дамаська сталь. Але, виготовлення дамаської сталі вимагає наявності спеціалізованої кузні, безлічі інструментів і сталевих заготовок. Більш того, виготовлення дамаська неможливо без практичних навичок роботи з металом. Тому можна скористатися зразками готової сталі.

5. Рукоять виконують з висушених порід дерева. Можна використовувати заготовки з горіха, бука, клена, груші, вишні, берези, червоного дерева та ін. Найпростіший спосіб отримати якісний матеріал - це відвідати магазин паркету або розібрати старі меблі. Також буде потрібно бронзова або латунна пластина для виготовлення втулки, і латунний стрижень для заклепки.