Шкандибати

Шкандиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Кульгати, повільно йти.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШКАНДИБАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кульгати. Мемет, червоний і понурий, помітніше шкандибав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); [Пузир:] Скажи, Феноген, Карлу, що одна овечка.. має поранений хвостик; друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ножку [ніжку] (Карпенко-Карий, II, 1960, 378); Старому від хати вже нікуди шкандибати! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 148); Еней од рани шкандибає В крові із строю в свій намет (Іван Котляревський, I, 1952, 284); По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає (Іван Франко, X, 1954, 12); Вовк шкандибав на трьох ногах (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 50); — Казали, сьогодні кудись їхати, так щоб віз налаштувати. А я як мазав, то запримітив, що передня вісь щось шкандибає (Панас Мирний, I, 1954, 242); * Образно. Почалися хвилини томливого чекання. Час тягся нестерпно повільно. Він ледве плентався. Він шкандибав, мов кульгавий пес (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 222).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шкандибати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном. № 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81.

Ілюстрації