Чудотвор

Чудотво́р, -ра, м. = Чудотворець. (Казка) про Оха чудотвора. Чуб. II. 372.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ЧУДОТВО́Р, а, чол., рідко, заст. Чудотворець. [Лукаш:] Якби ви, дядьку, якої байки нагадали. [Лев:] Бач! умалився!.. А ти б якої хтів? Про Оха-чудотвора? (Леся Українка, III, 1952, 211). ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, чол. 1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Нечуй-Левицький, II, 1956, 395); // Святий, який нібито має такий хист. Юра вибив скло в рамі богоматері, а дерев'яного Миколу-чудотворця в запалі бійки вони з братом розкололи надвоє (Юрій Смолич, II, 1958, 31). 2. перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею. [Ганджа:] Твій батько, Альошка Троян — тепер шахтар! Я ще такого чудотворця не бачив (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 196); На Уралі і в Донбасі, у Москві й на Далекому Сході — всюди є такі чудотворці, винахідливі й сміливі радянські робітники (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 318).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЧУДОТВО́Р, а, ч., рідко, заст. Чудотворець. [Лукаш:] Якби ви, дядьку, якої байки нагадали. [Лев:] Бач! умалився!.. А ти б якої хтів? Про Оха-чудотвора? (Л. Укр., III, 1952, 211). ЧУДОТВО́РНИЙ, а, е. 1. рел. Який викликає чудеса, чудо (в 1 знач.). Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! (Шевч., II, 1963, 340); Обабіч чудотворної ікони стоять, знову-таки з бляшаними коновками, Сафрон Варчук і Митрофан Созоненко (Стельмах, II, 1962, 313). 2. перен., розм. Здатний творити щось незвичайне, величне, чудеса (у 2, 3 знач.); чарівний. Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови — чудотворного знаряддя у нашій боротьбі в ім’я комунізму! (Рильський, III, 1956, 80); Було у книжці "Під осінніми зорями" щось таке, що не відійшло у минуле, в чому жило передчуття нових чудотворних змін і таких же щедрих творчих жнив (Криж., М. Рильський, 1960, 22); Там лежала золота чудотворна арфа, і в місячних ночах обзивалася чародійними звуками до нього (Коб., II, 1956, 530).

Ілюстрації

x140px