Частокіл
Частокі́л, -ко́лу, м. Частоколъ. ЗОЮР. І. 242. Чуб. VII. 392. Біжи, коню, під новий двір, ой удар копитом об частокіл. Чуб. V. 945. Ум. Частокі́льчик.
Різне значення
- ЧАСТОКІ́Л, колу, чол. Огорожа, паркан з кілків, жердин, паль і т. ін., вбитих у землю густо одне біля одного. Вербовий частокіл до самого берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові кілки, густо повтикані в землю, стали високими вербами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); Важким сном сплять арештанти.. Тільки двоє вартових міряють кроками стежечку вздовж дерев'яного частоколу (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 314); По зовнішній і внутрішній стороні валу йшhttps://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/2/2b/06_-_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%8C_-_%D0%A7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%BB.JPGов паркан — дерев'яний частокіл, вкритий гонтовим дашком (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 91); Він ступив до Данька, і той, обтираючи спиною і задом високий іржавий частокіл, посунувся до воріт (Михайло Стельмах, II, 1962, 13); * Образно. — Куди ж вас тепер? — не спускаючи з Леоніда очей, запитувала Вутанька, нетерпляча, розпашіла, готова кинутись до нього щомиті крізь частокіл озброєної варти (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 428); * У порівняннях. Серед вулиці — танці. Круг них парубки й чоловіки, як частокіл (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); Густим частоколом встають вони [ліси] над обрієм і нескінченним ланцюгом зелених масивів тягнуться десь далеко на північ і на захід (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 36).
- Частокі́л або паліса́д(від фр. palissade < лат. palus — «паля», «кіл», «стовп»)— старовинна оборонна споруда у вигляді вертикально вбитих у землю колод, суцільний паркан із жердин, щільний ряд забитих або закопаних вертикальних дерев'яних стовпів
Історія
Зазвичай частокіл використовували як фортифікаційну споруду. Такі частоколи являли собою стіну із колод висотою декілька метрів, закопаних або забитих в землю, з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Кінці колод переважно були загострені. Частоколи часто встановлювалися в ровах наповнених водою, і становили приховану перешкоду для нападників. Найчастіше їх споруджували на передньому нахилі валу, а у місцях природного крутого підйому — на його внутрішньому боці[4]. Дерев'яні городні (писемний термін, яким позначали зруби, засипані землею і каменем, на відміну від пустотілих клітей) нерідко виступали назовні[4]. Частоколи зводили римляни навколо своїх укріплених таборів-каструмів. Як неодмінна ознака військового табору частокіл був зображений на одному з давньоримських нагородних вінків — табірному вінку (corona castrensis, corona vallaris). На Запорізькій Січі у XVIII ст. частоколами обносились паланки, у Росії і Сибіру в XVI—XIX — остроги.
Ілюстрації
