Цвірчати

Цвірчати, -чу, -чиш, гл. 1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831. 2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦВІРЧАТИ, чу, чиш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година... З куточка десь давно цвіркун цвіркать (Борис Грінченко, I, 1963, 107); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Леся Українка, IV, 1954, 111); А з-за далеких верб випливає місяць, нічні цвіркуни цвірчать безугавно на вгороді (Олесь Донченко, VI, 1957, 43). 2. Видавати звуки «цвірінь-цвірінь» (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. Налетять горобці та й, сварливо цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу (Марко Вовчок, I, 1955, 169); Щиголь цвірчав і затягався (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 180); // Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 187.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови)

цвірчати -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети).