Царь

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Images0е687.jpg


Царь, -ря, м. 1) Царь. До Бога високо, а до царя далеко, а ті панки, що хтять, те й роблять. Ном. № 1237. 2) — зі́лля. Раст. a) Orobus niger L. ЗЮЗО. І. 176. б) Delphinium elatum L. Драг. 31. в) Ranunculus sceleratus L. ЗЮЗО. L 133. г) Ononis hircina Jack. Вх. Зн. 77. 3) — сил. Раст. Delphinium elatum L. ЗЮЗО. I. 121. См. Царь-зілля. Ум. Царик. Грин. II. 266, Царько́, царьо́к. Рудч. Ск. II. 93, 95.

Сучасні словники

Цар (від лат. caesar, цісар, грец. kαῖσαρ) — титул монарха, зазвичай асоціюється з достоїнством короля або хана. Вживається також як загальна назва володаря якої-небудь країни. В українській традиції царями також називають східних мудреців (Три царі). У переносному значенні — повновладний господар над ким- або чим-небудь. Розпорядник, який підпорядковує навколишніх своєму впливу або переважає всіх чим-небудь: «лев — цар звірів». Землі, на які поширюється влада царя, називається «царство», «царина», «цісарство».

==ЦАР==, я, чол.

1. Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул). Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать (Іван Котляревський, I, 1952, 169); Царем же у Тірі був брат молодого — Пігмаліон, із наземних усіх найлютіший злочинця [злочинець] (Микола Зеров, Вибр., 1966, 281); // Титул мопарха в деяких країнах; монарх, що має цей титул. Така в мені запалилась свідомість, що я пішов би на яку завгодно експропріацію або стріляв би на міністра, а то й на самого царя Миколу Кривавого (Юрій Яновський, II, 1958, 243); Тарас Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не підозрював, що він давно вже порушує наказ царя (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 180); // перен., розм. Повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник. Гордіюк став отаманом пушкарів, а разом із тим і царем своєї околиці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 54); — Ви ж, Амбросію Пилиповичу, господар всієї лісової займанщини — аж чотирьох тисяч десятин лісу. Лісовий цар. можна сказати (Михайло Стельмах, I, 1962, 255); Царі нічної вулиці, нальотники. під дулами наганів роздягали необережного перехожого (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 74). ♦ Без царя в голові; Не має царя в голові хто — про недалеку, несерйозну чи безсоромну, знавіснілу людину. Пощо на чолі поміщено книжку Ніцше.. — сю блискучу, а фальшиву балаканину, сю справді анархістичну філософію, роблену «без царя в голові». — сього абсолютно не розуміємо (Іван Франко, XVI, 1955, 192); За царя Гороха див. горох; За царя Панька (Томка) — те саме, що За царя Гороха (див. горох). За царя Томка, як була земля тонка (Номис, 1864, № 6856); Цар-батюшка; Цар-батечко — шанобливе називання підлеглими царя, яке набрало також іронічного відтінку. Дід тільки рукою махнув, — Пожди трохи, Марківно: сього скоро не буде... Цар-батюшка, кажуть, скоро волю дасть (Данило Мордовець, I, 1958, 50); Цей рік уже показав, якої ласки можна ждати від царя-батюшки. Досить згадати криваве водохреще, дев'яте січня (Андрій Головко, II, 1957, 310); Цар всесвітній; Цар царів — те саме, що Цар небесний (див. небесний). «Ой боже наш, боже! Ти — всесвітній царю, ти все бачиш, все знаєш...» (Панас Мирний, I, 1949, 161); [Неофіт-раб:] А ми вже, злидарі, стоятимем тихенько та покірно, немов старці перед багатим паном, ждучи, який нам знак подасть єпископ, чи він хоч слово мовити дозволить, а може, нам звелить співати гімни єдиному цареві всіх царів (Леся Українка, II, 1951, 236); Цар небесний див. небесний; Цар тьми див. тьма 1.

2. перен. Який підпорядковує навколишніх своєму впливу або переважає всіх (все) чим-небудь. Скажи ж мені, царю земний — чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний, IV, 1955, 308); Він [лейтенант].. робив все для того, щоб піхотинець був царем бойового поля (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 492); // Про звірів, птахів, рослини і т. ін. Шпаки прилетіли. Ладнайте шпаківні, Вітайте веселих заморських гостей! Геть з кону сороки, індики і півні, Бо скоро прибуде і цар-соловей! (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 246); — Хочете, я подарую вам лева, — продовжує Сев, коли за блискавично поставленими гратами на арені починають плигати леви, — це вам уже цар звірів (Юрій Яновський, II, 1958, 137); Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); Тобі, Кавказе, царю гір земних, Я віддаю оці недбалі рими (Микола Зеров, Вибр., 1966, 404); Дуб — один. Про те й розмова. Цар дерев. Коштовна річ (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 152).

3. У сполученні з іншим іменником характеризує його як щось виняткове, найголовніше серед інших подібних. Широко відомі «Цар-дзвін» і «Цар-гармата». Але в Росії існував ще й «Цар-молот». Він був збудований у 1875 році інженером Миколою Воронцовим поблизу Пермі (Вечірній Київ, 21.X 1967, 4).

Росія

Kremlinpic4.jpgПерший московський цар - Іван Грозний

У Московії, а згодом і Російській імперії, «цар» був титулом ханів династії Чингізидів, а згодом став титулом власне монарха Московії і Російської імперії. Цей титул вживається правителями Росії з часів Івана III в основному у дипломатичній документації. У 1497 році Іван III коронував як царя свого онука Дмитра Івановича, оголошеного спадкоємцем, але потім ув'язненого. Наступник Івана III Василь III довольнився старим титулом великий князь. Але у 1547 році його син Іван IV Грозний, досягнувши повноліття, коронував себе царем. До епохи Івана ІІІ слово «цар» зрідка вживали у російській літературній мові на означення московських правителів. Але в офіційних документах, міжнародних угодах та печатках воно не зустрічалося[4]. Натомість, титул «цар» постійно вживався на адресу сюзерена Москви, татарського хана, як в літературній, так і юридичній мові[4]. Зокрема, в офіційному листуванні 1470-х років між Іваном ІІІ та Менглі Ґераєм, останній іменував себе царем, а Івана — великим князем: «Я Менгли-Гирей царь пожаловал, с братом своим великим князем взял любовь»; сам Іван відповідав йому: «Государь еси великий… брат мой Менгли-Гирей царь»[4]. У московських міжурядових наказах, інструкціях та документах внутрішнього користування, хани завжди іменувалися царями[4]. У 1721 році Петро Великий замість старого титула «цар» прийняв титул «імператора». Відтоді титул «цар» продовжував вживатися нарівні з титулом «імператора» у російській документації і літературі до повалення монархії в лютому-березні 1917/.

Ілюстрації

Images45.jpg Images453.jpg Tsar.jpg Загруженное12.jpg

Див.також

Географічні назви:

Царгород

Царицин