Цабанити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Цабанити, -ню, -ниш, гл. 1) Поднимать. Желех. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. Желех. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. Желех. 3) Бранить, ругать. Фр. (Желех.).

Сучасні словники

Публічний електронний словник української мови

Цабанити, -ню, -ниш - зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти, просити надто багато за щось (про ціну)

ЦАБА́НИ́ТИ, ба́ню́, ба́ни́ш, недок., перех. і без додатка, діал.

1. Зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. Хлопи не вважали на святість місця, але цабанили о. Квінтіліану також порядним запасом свойого лексикона (Фр., VIII, 1952, 36); Крик, гармидер і шум. Польові цабанять, В батька-матір кленуть, стадо хочуть загнать (Фр., XI, 1952, 167).

2. Просити надто багато за щось (про ціну). Бойка на ярмарку не ошукаєш, ціну він цабанить, як за рідкого батька (Фр., III, 1950, 65).

Словник синонімів української мови

Цабанити - (різкими словами висловлювати осуд, докори), сварити(ся), лаятися, картати, ганити, громити, розносити, рознести, клясти, відчитувати, відчитати, чистити, гріти, шпетити, бештати, кабзувати, кобенити, гризти, роздраконювати, роздраконити; гримати (голосно); коренити, кропити (дошкульно)


Медіа


Ілюстрації

Veszekedes 0-300x196.jpg Optimized-1371669713 1360835197 3.jpg Rugautsya.jpg