Хутір

Хутір, -тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. Ном. № 6878. З давньогодавна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. Ум. Хутірець, хуторець, хуторо́к. К. ЧР. 104. МВ. І. 139. Жила вдова хуторцем. Г. Барв. 304.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
- 5.1 Соколиний хутір

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХУ́ТІР, тора, чол. 1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри (Борис Грінченко, I, 1963, 104); Хутір пана Варави стоїть між двома прорізаними греблею ставками (Михайло Стельмах, I, 1962, 76). ♦ Виселятися (виселитися) на хутір — оселятися на відокремленій земельній ділянці. Зразу [Максим] спродав дворище, будинок, забрався та й виселився на хутір, на батьківську землю (Панас Мирний, I, 1949, 238); Сидіти (сісти, жити) хутором — жити на відокремленій земельній ділянці. Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Тримач (Марко Вовчок, I, 1955, 89); — Всі землі Малоросії перейшли під сильну руку імператриці. Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 18); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5). 2. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо; виселок. Це тепер народу намножилося без числа, хутори як гриби поросли: і Паньківка, і Луб'янка, і Гриценків, і Бунчужний — та хіба мало їх (Гнат Хоткевич, I, 1966, 97); Слава про Серафиму Миколаївну, як про чутливу і доступну свою людину, завоювала все село наше з прилеглими хуторами (Павло Тичина, III, 1957, 134); Я побачив перед собою за деревами невеличкий хутір — три хати під стріхою, тин з порожніми глечиками на кілках, садок, криницю (Леонід Смілянський, Сашко, 1951, 63).

"Словопедія"

ху́тір - іменник чоловічого роду

Але: два, три, чотири ху́тори

ХУТІР - хутор

ХУТІР рос. хутор сільські землеробські однодворові чи небагатодворові поселення в Україні, на Кубані і на Дону, що існували до 1940 р

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ХУ́ТІР, тора, ч.

1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі (Кв.-Осн., II, 1956, 207); Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч., І, 1963, 309); Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри (Гр., I, 1963, 104); Хутір пана Варави стоїть між двома прорізаними греблею ставками (Стельмах, І, 1962, 76).

&́9671; Виселя́тися (ви́селитися) на ху́тір — оселятися на відокремленій земельній ділянці. Зразу [Максим] спродав дворище, будинок, забрався та й виселився на хутір, на батьківську землю (Мирний, І, 1949, 238); Сиді́ти (сі́сти, жи́ти) ху́тором — жити на відокремленій земельній ділянці. Саме проти Черкас, нижче Домонтова, сидів хутором над Дніпром Максим Гримач (Вовчок, І, 1955, 89); — Всі землі Малоросії перейшли під сильну руку імператриці. Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 18); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (Панч, Гомон. Україна, 1954, 5).

2. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо; виселок. Це тепер народу намножилося без числа, хутори як гриби поросли: і Паньківка, і Луб’янка, і Гриценків, і Бунчужний — та хіба мало їх (Хотк., І, 1966, 97); Слава про Серафиму Миколаївну, як про чутливу і доступну свою людину, завоювала все село наше з прилеглими хуторами (Тич., III, 1957, 134); Я побачив перед собою за деревами невеличкий хутір — три хати під стріхою, тин з порожніми глечиками на кілках, садок, криницю (Сміл., Сашко, 1951, 63).

Культурологічний словник

Суни́ці[1] (Fragária) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини розових (Rosaceae). Існує більш ніж 20 видів суниць та багато гібридів і культурних сортів. Плоди цієї рослин цього роду називають суницями (окрема ягода — «суничина»).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Хутір, -тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. Ном. № 6878. З давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. Ум. хутірець, хуторець, хуторо́к. К. ЧР. 104. МВ. І. 139. Жила вдова хуторцем. Г. Барв. 304.

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

ХУТРО "мех", курск., хутра ж., южн., хутровать "латать (шубу)", укр. хутро. Через польск. futrо "мех, шуба", futrowac "обшивать" от ср.-в.-н. vuoter ...