Химерно

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Химерно, нар. Странно, смѣшно.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХИМЕРНО. Присл. до химерний. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); Діти тихо, але швидко метнулися по хаті, як тіні, хапають, що кому подобається, химерно одягаються: одно закутується в хустку, друге — в рядно (Степан Васильченко, III, 1960, 256); Іван прискочив до його, впав химерно на одно коліно (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); А комини ж голубі-голубі. Ще й цяточками химерно поцяцьковані (Андрій Головко, I, 1957, 265); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 194); // у знач. присудк. сл. Млин поменшав, осмутнів. Стало химерно якось на світі: темно — не темно, видно — не видно (Степан Васильченко, I, 1959, 193); Крізь маленькі віконечка сонце пасмами проміння снувало.. Ич [іч], який ткач — і пару з борщу, і сизий дим з дідової люльки — все в основу свою вплітає. Химерно як! (Андрій Головко, I, 1957, 106).


Словник синонімів

ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙрозм.,ДИВО́ЧНИЙрозм.,ДИВОГЛЯ́ДНИЙдіал.;ХИМЕ́РНИЙ, ХИМЕ́РИСТИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, ФАНТАСТИ́ЧНИЙ, ПОТОЙБІ́ЧНИЙ (який виходить за межі звичайного, нормального);ЕКЗОТИ́ЧНИЙ (незвичайний для даної місцевості, культури, даного середовища тощо); ДИВАКУВА́ТИЙ, ЧУДАКУВА́ТИЙ (про людину);ДИВА́ЦЬКИЙ, ЧУДА́ЦЬКИЙ (властивий дивакові). На другий день возять нас усюди.. Що не крок, то нова штука, та така, що не знаєш, що сказати, така вона мудра та дивна (збірник "Народні оповідання"); Семен Палій той та був на все село чудний та дивний (Марко Вовчок); [Захарко:] Якась чудна у тебе сьогодня балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (М. Кропивницький); У двері просовується якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят, свитині (Г. Хоткевич); З Зоєю прийшов Кость, який мав чудернацьке прізвище - Закопайвухо (О. Донченко); Ось сафора, диковинне південне дерево, що квітує у липні білим та запахущим квітом (О. Гончар); Дивувалася [Марія], дивилась і слухала, як молодий Дивочний гость той говорив (Т. Шевченко); Був [капелюх] трохи дивоглядний, з надто високим пером та дуже великими крисами (Н. Кобринська); [Економ:] Якесь дивне те військо, що я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа - все якесь химерне, невидане (С. Васильченко); Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: ..Тремку, химеристу веселку Округ лампади (М. Старицький); Вона ніяк не могла зібрати думки й оговтатися в несподіваних і курйозних - коли не сказати більше - обставинах (Ю. Смолич); Люблять [магнати] вражати своїх гостей якоюсь несподіванкою, чимсь незвичайним, фантастичним (І. Нечуй-Левицький); Чи то в тумані, чи від шуму води короткі накази їхні здавалися глухими, потойбічними (О. Донченко); - Я вас здалека пізнав, по екзотичній постаті вашій (О. Кобилянська); Леонід Артемович давно здавався завучу дивакуватим (Ю. Мушкетик); Начеб скинув з себе маску вищості - простим став цей чудакуватий молодий чоловік (Ю. Шовкопляс); Всі в редакції знають дивацьке захоплення Пилипа Остаповича - колекціонувати всілякі перекрути від слова "псевдонім" (С. Журахович); Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (О. Ільченко). - Пор. 1. незрозумі́лий, 1. неймові́рний.

Ілюстрації

Химерний.jpg Химерний 2.jpg Химерний 3.jpg Химерний 4.jpg


Медіа