Хвіст

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хвіст, хвоста, м. 1) Хвостъ. Прив’язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417. 3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. І. 319. 4) = Нечеть. Пас. 156. 5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. Ив. 19. 6) мн. Хвости = Уси. (См. Ус 3). КС. 1893. V. 282. 7) Крутити хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003. 8) Хвоста вкрутити. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72. 9) Вибийте собі́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. См. подъ словомъ фіст. Ум. Хво́стик, хвостиченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. ІІІ. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. Хвостище. Рудч. Ск. І. 16. Хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.

Сучасні словники

Хвіст (лат. cauda) — у порівняльній анатомії — відділ сегментованого тіла, розташований за анальним отвором і не містить кишечника. Наявність хвоста в смислі цього визначення характерне тільки для хордових. У багатьох водних тварин хвіст не різко відокремлений від тулуба та має розвинений плавець — головний орган локомоції. У наземних хребетних хвіст не виконує функцію локомоції, проте у багатьох слугує додатковим органом пересування (хвостаті земноводні, плазуни). У безхвостих земноводних хвостовий відділ хребта зростається у одну кістку — уростиль. У сучасних птахів хвостовий відділ вкорочений та утворює пігостиль, який несе стернові пера. У ссавців хвіст утворений 3—49 хребцями, може виконувати хапальну функцію, допомагати при лазінні (опосум, деякі мурахоїди та мавпи), слугує органом опори та своєрідним кермом у деяких стрибаючих тварин (кенгуру, тушканчики, земляний заєць), відіграє роль парашуту (вивірка, вовчок). У китів та сирен на короткому хвості розвинений плавець. У багатьох ссавців хвіст редукований (наприклад, людина, сліпак). У людини хвіст наявний у зародку на ранніх стадіях розвитку. Наявність хвоста у після зародковий період — приклад атавізму. Іноді в переносному значенні слово хвіст використовується для позначення відособлених задніх відділів тіла в деяких групах безхребетних, що не відносяться до хордових. Так, наприклад, іноді говорять про хвіст скорпіонів (називаючи так опістосому). Слід зазначити, що в цих випадках «хвіст» містить кишку. У ще загальнішому розумінні хвостами називають будь-які хвостоподібні вирости на яких завгодно частинах тіла (наприклад, хвостики на крилах метеликів).

Ілюстрації

120px-Lactoria cornuta (cola).006 - Aquarium Finisterrae.JPG 80px-Alligator Tail.jpg 107px-La Palmyre 041-crop.jpg

Див. також

Додаткові відомості: