Хапуга

Хапуга, -ги, м. Взяточникъ. Всіх покривав і хапуг, і злодіїв. О. 1861. І. 94.

Сучасні словники

ХАПУ́ГА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка бере хабарі; хабарник.

[Казидорога:] То ви, пане начальнику, щось говорите? Та я не про вас, а про сього.. злодюгу та хапугу, о! (Іван Франко, IX, 1952, 389);

Приїхав генерал Раєвський. Багратіон все ще був збуджений і сердитий і поскаржився генералові на хапуг та шахраїв (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 22.

Ілюстрації

Медіа

.

Хапуга - англ."grabber", "grab-all", "grabber";

Хапуга - іспан. "colloq. tomón", "simpl. tomajón";

Хапуга - італ. "ladro"," arraffone", "tangentista", "corrotto"

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 22. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 386.