Фуркнути
Фуркнути, -ну, -неш, гл. Полетѣть, слетѣть съ шумомъ. Як черкне мене вгору (рогами підкинув), то я фуркнув, як з лука. МВ. (КС. 1902. 155).
Сучасні словники
ФУ́РКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до фуркати 1, 3. Дрозд тілько фуркнув, а по хвилі сів на друге плече чоловікове (Іван Франко, IV, 1950, 62); В ту мить табунець [куріпок] фуркнув і зник у блакитному небі (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 152); Дрібно фуркнувши, з-під ноги вилетіла просянка (Михайло Стельмах, II, 1962, 359); Подобав [Іван] на того вола, що коле. Буцім спокійно пасеться, а на кождого прохожого фуркне й рогом замахнеться (Лесь Мартович, Тв., 1954, 223); Машина фуркнула Петрові в обличчя смердючим перегаром і повезла Олю світ за очі (Павло Загребельний, Спека, 1961, 155); // безос. Слідом за ним [зайцем] фуркнуло, порснуло снігом, закричало і закружлялося. Це були куріпки (Іван Сенченко, Опов., 1959, 318); Як на лихо мотор не заводився,.. потім фуркнуло, заревло — і машина зникла в кінці вулиці... (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 139).
1. Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Лесь Мартович, Тв., 1954, 113); // Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки. Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320). 2. Швидко обертати що-небудь, крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння. Марта стояла, наче вкопана, і мовчала, а пальці рухались у неї, начеб сукали безнастанно вовну або фуркали веретеном (Ольга Кобилянська, III, 1956, 527); // Швидко обертатися, крутитися, утворюючи своєрідне гудіння (про веретено, прялку тощо). 3. Форкати, пирхати. Бігла [Катерина], як від пожежі, а баби фуркали услід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 113); // Уривчасто, з шумом випускати вихлопні гази, пару і т. ін. (про машину, мотор і т. ін.).
Ілюстрації
|
|
