Усувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Усувати, -ваю, -єш, сов. в. усунути, -ну, -неш, гл. Вдвигать, вдвинуть.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УСУВАТИ 1, аю, аєш, недок., УСУНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. Суспільна власність на засоби виробництва при соціалізмі назавжди усуває класові антагонізми (Комуніст України, 5, 1969, 55); Добре організований контроль за виконанням завдань дозволяє виявляти і своєчасно усувати недоліки в роботі (Хлібороб України, 12, 1968, 25); Підлива з м'яти усуває специфічний запах і присмак баранини (Українські страви, 1957, 137); — Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (Іван Франко, V, 1951, 445); — Я взявся усунути обрив [проводів], не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? (Олесь Гончар, III, 1959, 281); // Виключати, викидати звідкись. Він [М. Коцюбинський].. усував із своїх творів ті іншомовні слова, які негативно позначалися на доступності мови «для широкої публіки» (Мовознавство, XIII, 1955, 113).

2. Так чи інакше позбавлятися когось (відстороняти від якоїсь діяльності, справи, звільняти з роботи і т. ін.); позбуватися. [Гуральський:] Від завтра беріться до енергійної роботи.. Стоїть вам хтось на перешкоді — покажіть, ми усунемо його (Мирослав Ірчан, I, 1958, 172); До Безаківської нічого не трапилося, потім за Шалвою ув'язався шпик.. Маруся вирішила усунути його. Пішла підбігом [підбігцем] і наздогнала шпика. — Колего, — шепнула, беручи шпика під руку. — Він мій... (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 193); Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 157).

Ілюстрації

Photo 2024-02-27 18-17-11.jpg 12042018.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 503.

Зовнішні посилання

Усувати

Усувати - Звільняти