Управити
Зміст
Словник Грінченка
Управити, -ся. См. Управляти, -ся.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УПРАВЛЯТИ 1 (ВПРАВЛЯТИ), яю, яєш, недок., УПРАВИТИ (ВПРАВИТИ), влю, виш; мн. управлять; док., перех., розм.
1. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь. — Таточку-голубчику, — сказала Галочка, як увійшов батько, управивши батраків, — се мені навдивовижу! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 318); Добре хлопці наші скоро Все управили проворо [проворно], Змія зараз там забили (Іван Манжура, Тв., 1955, 213); Потім зайшов [Гордій] у конюшню — коня вправив (Андрій Головко, II, 1957, 323). .
2. Збирати (урожай). Коситься легко... за день і управили ті п'ятдесят, чи що, десятин (Словник Грінченка); Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком, Павлом взяли коси, подалися знов до хазяїнів (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 256).
3. діал. Обробляти (землю).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 469.
УПРАВЛЯТИ 2, яю, яєш, недок., ким, чим і без додатка.
1. Спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; керувати. Щоб управляти, треба мати армію загартованих революціонер ів-комуністів, вона є, вона називається партією (Ленін, 42, 1974, 246); Почули голос виразніше, І він Енею так сказав: — Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (Іван Котляревський, I, 1952, 155); Одна з найважливіших переваг соціалізму — можливість.. науково управляти виробництвом (Робітнича газета, 14.I 1976, 2).
2. Користуючись кермом та іншими регулюючими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. Біля паровозної топки вже зчинили бійку солдати: як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (Олександр Довженко, I, 1958, 40); Іванові дуже хотілося бути робітником, стояти біля пилорами або управляти машиною (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 18); // Спрямовувати хід якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь. — Наша молодь прагне опанувати мистецтвом управляти природою, перетворювати її!.. (Олесь Гончар, Зустрічі.., 1950, 6).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 469.
Орфографічний словник української мови
УПРАВИТИ
упра́вити 1 дієслово доконаного виду виконати, завершити якусь справу
упра́вити 2 дієслово доконаного виду вставити щось, закріплюючи
Толковый словарь Ушакова
УПРАВИТЬ УПРА́ВИТЬ, управлю, управишь (старин.). совер. к управлять в 1 и 2 знач. «Кто сам собою не управит, тот и других не поставит.» Даль.
Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.
Тлумачний словник української мови
I (вправля́ти), -я́ю, -я́єш, недок., упра́вити (впра́вити), -влю, -виш; мн. упра́влять; док., перех., розм. 1) Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь. 2) Збирати (урожай). 3) діал. Обробляти (землю). II -я́ю, -я́єш, недок., ким, чим і без додатка. 1) Спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; керувати. 2) Користуючись кермом та іншими регулювальними пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь. || Спрямовувати хід, перебіг якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь. III див. вправляти
