Унада
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Словник українськиї мови
Унада, -ди, ж. Звичка, манера
Сучасні словники
Унада, -і, ор. -ою.
- Загальноприйнятий порядок, прийняті правила громадської поведінки; давній традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам’ятних і урочистих подій: за старим українським звичаєм.
- Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, діях. Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? (Т.Шевченко).
- Звичка. Певний спосіб дій, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось, що стало звичним, постійним для кого-небудь; уміння, навики, набуті тренуванням, тривалим досвідом тощо: за звичкою, звичка до розкошів, взяти собі за звичку, проти звички, увійти в звичку.
Іноземні словники
Привычка, -ой, -и (рус.)
Habit, -s (eng.)
Ілюстрації
