Удовець

Удовець, удівця, м. Вдовецъ. Сива, як вівця, а не йде за вдівця. Ном. Наскочив удовець на вдову. Ном. № 4145. (удівець)

Значення

Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге. В Богу слав приїхав немолодий.. удівець та ще й з трьома дітьми (Нечуй-Левицький, III, 1956, 251); Як упився [Гриць], то забував зовсім, що жонатий [удруге]: все мав себе за вдівця та й згадував першу небіжку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Стефка, народивши мені сина, вмерла, і залишився я в чужій хаті вдівцем, ще й з немовлям на руках (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 5).

Джерела

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 311.