Тюжити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду щодня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
