Теперешній

Теперешній, теперішній, -я, -є. 1) Нынѣшній, теперешній. Не теперішніх людей був Швора Йосип. Недалеко від теперішнього царського дворця. Левиц. Пов. 24. 2) Настоящій (о времени). Теперешнього часу. КС. 1882. ХП. 499. Грядущее сяйне тобі полуднем, теперешнє яснітиме як ранок. К. Іов. 25.

У сучасних словниках

ТЕПЕ́РІШНІЙ, я, є.

1. Який є, існує, відбувається зараз, у момент мовлення; нинішній. Повна перемога теперішньої революції [1905 р.] буде кінцем демократичного перевороту і початком рішучої боротьби за соціалістичний переворот (Ленін, 11, 1970, 113); Троє завели річ про теперішнє життя трудне (Панас Мирний, I, 1949, 336); Про ярмарок гомоніли.. А Огиря саме цікавили ціни теперішні на воли (Андрій Головко, II, 1957, 65); При теперішній системі контроль за якістю будівництва здійснює безліч різних організацій (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 2); // Здійснюваний, виконуваний тепер, зараз. Не знаю, коли настане той час, щоб я міг змінити свою теперішню працю на більш відповідну і продукційну [продуктивну] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283); Саме життя вже навчило і Лялю, і її товаришів цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії, що вона робить і як поводиться в оточенні ворогів (Олесь Гончар, IV, 1960, 92). ▲ Теперішній час — дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувається зараз, у момент висловлювання. У сучасній мові розрізняють форми теперішнього, минулого, давноминулого і майбутнього часів (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 325).

2. Який живе тепер, у сучасний мовцеві період. Старий пан, як і теперішній, був маркотний [маркітний] дуже і дражливий (Марко Вовчок, VI, 1956, 336); Вона, пригадуючи свої молоді літа у судила теперішню молодіж (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Він спочатку в присмерку ніяк не міг второпати, з ким це старий Юхрим так ганить теперішню молодь (Михайло Стельмах, I, 1962, 337).

3. у знач. ім. теперішнє, нього, сер. Те, що є, існує, відбувається тепер, у сучасний мовцеві період. Теперішнє, що колесить кругом його [юнацтва], таке непривітне, таке темне, безрадісне!.. (Панас Мирний, I, 1954, 347); Шкода за минулим, річ відома, Та й теперішнє колись мине... (Максим Рильський, III, 1961, 317); // чиє. Життя певної країни, народу, людини в момент мовлення або в період життя мовця. В світле ми йдемо Майбутнє. В нас теперішнє могутнє! (Павло Тичина, II, 1957, 282); Хлопці тепер майже не вилазили з сідел: на спарені їхні пікети лягла відповідальність за цілий край.. з його теперішнім і майбутнім (Олесь Гончар, II, 1959, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 76.