Татар

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Татар, -ра, татарин, -на, м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. І. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. І. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. І. 164. Ум. Татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки. АД. І. 164.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: ТАТА́Р Див. тата́ри. ТАТА́РИ Народ, що становить основне населення Татарстану. іст. Назва різних тюркських, монгольських та ін. племен, які в XIII–XV ст. об'єдналися в єдину державу – Золоту Орду – й нападали на Київську Русь, а пізніше – на Україну, Росію та ін. перен., розм. Про злу, грубу, неввічливу людину.

Ілюстрації

Tatar1.jpg Tatar2.jpg Tatar3.jpg

Медіа

.

Іншими мовами

На німецькій мові: Tataren [1]; На фінській мові: Tataarit [2];