Сідь

Сідь, -ди, ж. Сѣдина. Уже, бач, сідь проростає. Морд.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови 1970-1980

СІДЬ, і, ж., діал. Сивина. На сивій бороді отця Діонісія висять замерзлі невеличкі бурульки. Їх ще виразніше видно на чорній бороді диякона, яка взялася сіддю коло самого рота (Цюпа, Грози.., 1961, 82).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРО́СІДЬ, і, жін., рідко. Те саме, що сивина. Редько був хоч і з просіддю у вусах, але ще кремезний, з твердими м'язами і молодими очима (Петро Панч, II, 1956, 460).

СИВИНА́, и, жін. 1. Сиве волосся. Косми чорного волосся, подекуди з білими нитками сивини, просто спадали на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 56); Перша сивина заблищала сріблом на скронях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 410); Сивина приємно пасувала його бадьорій рухливості (Яків Качура, II, 1958, 401); * У порівняннях. На його.. бороді повисла срібна осіння павутина і поблискувала на скупому сонці, як сивина (Олесь Донченко, III, 1956, 14); // Сивий колір (волосся). Навіть брови та невеличкі вуса зараз були волохаті і мовби посріблені сивиною (Андрій Головко, II, 1957, 505); На сивину волосся лягало проміння сонця (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 111); // перен. Про старість. Сивина навчила Кожну мить хорошу берегти (Максим Рильський, III, 1961, 324); Навесні, як гай, помолодію. То дарма, що втома й сивина (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 38); — І не соромно, тітко, у вашому віці говорити отаке? Сивини своєї посовістилися б! (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 162). ♦ Дожити до сивини — те саме, що Дожити до сивого волосу (див. волос). Свавольні діти... З них до сивини Один дожив (Максим Рильський, II, 1960, 274); Сивина в бороду, а чорт (біс) у ребро див. борода. 2. перен. Сірувато-біле забарвлення чого-небудь, сірувато-білий наліт на чомусь. Високо-високо залетіло вгору в дні свої останні бабине літо, висвічує сивиною на сонці (Степан Васильченко, II, 1959, 110); Кому ж повірить? Іскрам золотистим Чи сивині осик, осик глухих? (Максим Рильський, I, 1960, 201); На ранок мороз сивиною вкривав землю, стріхи, дерева... (Андрій Головко, I, 1957, 156); Григор підсунувся до дівчини, обкутав її лице тютюновою сивиною (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 20); * Образно. Рожевий відблиск сонця ледве-ледве пробивався крізь каламутну сивину похмурого зимового ранку (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 12). 3. перен. Далекі часи; давнина. Андрій слухає страшне оповідання; із давньої сивини, через століття, до нього долітають дикі зойки (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 27).

Ілюстрації