Суржик

Суржик, -ка, м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33. 2) Человѣкъ смѣшанной расы. Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села. Черк. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 українська-англійська Словник
- 2.2 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Цікаві факти
- 4.1 Суржик
- 4.2 Матеріал з Вікіпедії
5 Див. також

Сучасні словники

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

СУ́РЖИК, у, чол. 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. 2. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова.

"Словопедія"

СУРЖИК 1) с.-х. суржанка, суржа, суржик 2) перен. разг. помесь; смесь, смешение

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СУРЖИК 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші. — Сіяв пшеницю, а зібрав суржик! (Горд., Листи.., 1942, 11). 2. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Суржик, -ка, м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33. 2) Человѣкъ смѣшанной расы. Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села. Черк. у.