Стійчик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Стійчик, -ка, м. 1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах. ЗОЮР. І. 135. 2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи. Рк. Левиц.