Стогнати

Стогнати, -гну, -неш, глСтонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. ЗОЮР. І. 147. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Під ним (змієм) земля тілько стогне. ЗОЮР. II. 30.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: Видавати протяжливі жалібні звуки від болю, туги і т. ін. Видавати крик, подібний до таких звуків (про тварин). Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). Словник української мови

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=gfkts0u-m6w&ab_channel=%231AinsleyHarriottFan

Література

Занедужала панночка. Охає і стогне, і кричить (Марко Вовчок, I, 1955, 113); Кирило Тур аж зуби зціпив, щоб не стогнати, як почали оддирати її [сорочку] од тіла (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 147); В другому кінці вагона дедалі голосніше стогнав обпалений танкіст (Олесь Гончар, III, 1959, 178); Поранений глухо стогнав (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 304)