Стовба

Стовба, -би, ж. 1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя. Чуб. VII. 398. Вас. 199.

2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк'ѣ. Чуб. VII. 400.

3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.

Сучасні словники

СТО́ВБА, и, жін. 1)Деталь плуга, що з'єднує чепігу з граділем.

2) Те саме, що станина.

3)Стовб, ба, м. = Стовп. Стовб, а до стовба кінь прив’язаний. ЗОЮР. II. 57.

Ілюстрації