Старик

Старик, -ка, м. 1) Старикъ. 2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10. 3) Старое русло рѣки. 4) У старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. Ум. Старичо́к.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Чоловік, що прожив багато років, досяг старості. Там [у пеклі].. Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (Іван Котляревський, I, 1952, 138); Весь аул від малого до старого збігся до саней. Старики, діти й жінки з острахом і цікавістю довго дивилися на вовків (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 219); Невисокий, з поголеним сухорлявим обличчям старик у темно-зеленому довгому сюртуці, з шовковою хусткою на шиї вийшов до молодих людей (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 92); // фам. Уживається як пестливе звертання до давнього приятеля, товариша. [Книш:] Старик, бутерброда хочеш? [Охріменко:] Ні, мабуть, одбило апетит (Іван Микитенко, I, 1957, 29); // розм. Батько похилого віку або старий. — Так, виходить, живий і батько ще? — перебив його Мусій.. — Да, старик у нас бойовий. Та не такий і старий він іще, шістдесят з чимось... — і замовк (Андрій Головко, II, 1957, 500).

2. тільки мн. Старі люди (чоловіки і жінки). Обсядуть його старики, слухають, що він розказує про саранчу, як колись налітала у старовину (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 480); Нарешті всі зібралися і рушили. Молодь верхи на конях, старики на гарбі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87); // розм. Батько і мати; батьки. Заярним дуже хотілося онука, у стариків так радісно билося серце, коли вони бачили у когось на руках малятко (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 148).

3. розм. Людина, що має великий досвід у чому-небудь, давно займається чим-небудь. Молодший лейтенант Теличко був ветеран, «старик», з ним Сагайда не раз потрапляв у скрутні перепалки (Олесь Гончар, III, 1959, 335).

Ілюстрації