Спокусити

Спокусити, -ся. См. Спокушати, -ся. СПОКУШАТИ, аю, аєш і рідко СПОКУШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОКУСИТИ, ушу, усиш, док., перех.

1. Викликати сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати. Хуторяни та колоністи, виходячи на людські лови, переймаючи заробітчан на каховських шляхах, спокушали їх тепер насамперед водою (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 27); Дуже спокушала думка постукати в вікно і попросити притулку (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 260); Почали міркувати [багатирі], якими баришами можна краще спокусити Зінька (Борис Грінченко, II, 1963, 321); Хоча Плачинда уже востаннє, ще весною дав собі зарік не мати справи з непевним добром, але ці коні таки спокусили його і породою, і півціною (Михайло Стельмах, I, 1962, 498); З і ну Ананій спокусив тим, що пообіцяв вивезти її до Парижа (Юрій Яновський, I, 1954, 132); // Бути принадним, спокусливим. Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Любов Яновська, I, 1959, 46); Крім торгівлі, скрізь спокушали різні розваги, кожному по змозі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 412); // Викликати зацікавленість, інтерес своїми певними якостями. Любовна лірика В. Коротича зовсім позбавлена афектованих пристрастей і тієї спекулятивно-галасливої сенсаційності, що спокушають подеколи й непоганих поетів (Радянське літературознавство, 7, 1968, 19); Кібернетика — чудо двадцятого століття — спокушала найвідважніших, тих, хто умів бачити далеко вперед (Вечірній Київ, 26.III 1969, 2); // безос. Років десять я не брався писати гуморески. А потім все ж таки спокусило... (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 11); Медіа:сок.ogg Медіа:ть.ogg