Скубка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Скубка, -ки, ж. 1) = Скубанка 1. Од чого більш жаль візьме: чи од батькових скубок, або хоть і пужки, чи од материного голублення. Кв. 2) мн. Родъ игры въ карты, при которой проигравшихъ дергаютъ за волосы. КС. 1887. VI. 471.
Зміст
Сучасні словники
СКУ́БКА, и, жін., розм. 1. Смикання за волосся, вуха і т. ін. як кара. Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани; щасливий той день, коли проходив без їх [них] (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Дітям завдавалося скубки, коли вони неуважно відповідали на вчителеві запитання (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 88). 2. Картярська гра, при якій того, хто програв, смикають за волосся. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 331.
Ілюстрації
|
