Скигління

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Скигління, -ня, с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11.

Сучасні словники

СКИГЛІ́ННЯ, я, сер. Те саме, що скиглення. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 219); Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: — Кажу тобі, що нема! (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 50); Бальзака мучило безсоння. Він прислухався до тріску дерев у парку, до скигління вітру (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 182); Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 38); Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 28).

Ілюстрації

Скиглити1.jpg Скиглити2.jpg Скиглити3.jpg Скиглити5.jpg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=zjiEk-CYcj0

https://www.youtube.com/watch?v=4L-c1MtzwrQ

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%87


Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 262.