Скаламутити

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. СКАЛАМУТИТИ, учу, утиш, перех. Док. до каламутити. — Іноді тут водиться риба.. — Ага, — кивнув головою Юрко, — ми малими ловили її кошиками, наперед скаламутивши ногами воду (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 188); От вихор засвистів у лозах, серед трав, До ставу кинувся і скаламутив став (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 288); — І що мені робити з нею? — невідступно вимагав Борис. — Дізнаються в районі. Скажуть, для чого ж тебе поставлено, коли одна якась придуркувата баба все село тобі під носом скаламутила ... (Яків Качура, II, 1958, 139); [Потреба:] Чи можна їх рушницями в спину, тих монашок, товаришу командире?.. [Чумак:] Не можна. Народ скаламутимо (Іван Микитенко, I, 1957, 322); Думкою про Олександру боявся Гнат скаламутити своє тихе щастя... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70); Неясна, підсвідома образа скаламутила його спокій. І в тому, як молода жінка збоку глянула на нього.., йому здалося щось ущипливе (Олесь Донченко, III, 1956, 390). ♦ Скаламутити воду — внести неспокій, розлад; створити безладдя. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 246.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Скаламутити, -чу, -тиш, гл. Помутить. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 130.

Ілюстрації