Сказитися

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Сказитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Взбѣситься. Собака сказилася. Трохи з серця не сказився. Стор. М. Пр. 44. 2) Испортиться. Желех. Гн. І. 53.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) СКАЗИТИСЯ, скажуся, сказишся, док. 1. Захворіти на сказ. Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч... Сказився чи вовка почув? (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 158); Собака сказився; * У порівняннях. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 136); Дід як сказився. Скреготав зубами, стогнав, мов од зубної болі, щось мимрив і вився, як риба, як на огні (Степан Васильченко, II, 1959, 524); // рідко. Стати психічнохворим; збожеволіти. [Старшина:] Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (Карпенко-Карий, I, 1960, 39); Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрми. — Умовте Янека, хай доведе центрові, щоб дозволили мені тікати. Вігме, я скажуся тут (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 136). 2. Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися. Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Хведора, трохи не бив, і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім'єю з світу зжене (Панас Мирний, III, 1954, 16); — Не знавте, чого це Ауер сказився? — підморгнув він. — Нащо поприв'язував катери? (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 108); // Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.). Пливуть собі [козаки] співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує. Гамалію, серце мліє: Сказилося море, Не злякає! — і сховались За хвилі — за гори (Тарас Шевченко, I, 1963, 198); А море сказилося! Воно якось люто накидається на «Гетьмана». Підскакує під нього, ставить його цапки (Остап Вишня, I, 1956, 187). ♦ Бодай (щоб, хай, нехай) ти (він, воно і т. ін.) сказився (сказилося і т. ін.); Сказись (сказився б) [ти]; Сказіться [ви] — уживається як лайка, що виражає обурення кимсь, чимсь, неприязнь до кого-небудь і т. ін. — Тпру, сірий! тпру, муругий, бодай ти сказився! — кричав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); А він гне спину, як і раніше, на того окаянного Когутяру, щоб ти сказився разом із своїм Бровком (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 220); Грицько мимоволі й собі глянув туди. «Ху, сказись ти!» (Андрій Головко, II, 1957, 560); Хоч [ти] сказися — уживається для підкреслення марності чиїхсь зусиль; що не роби, все марно. — Най там як хоче, а як я сказав слово, то вже не переміняю. Хоч сказися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 440); Була собі раз Опозиція, та така остра.. Годі було до неї доступити, хоч ти сказися (Іван Франко, II, 1950, 395). 3. діал. Зіпсуватися.

Ілюстрації

skaz-44-200x120.jpg skazhen-sobaki-oznaki-simptomi-ukus-skazhenoyi-sobaki-simptomi_701.jpeg skazhen-sobaki-oznaki-simptomi-ukus-skazhenoyi-sobaki-simptomi_842.jpeg

Літературра та посилання

http://sum.in.ua/s/skazytysja