Свашка

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 2.2 Фразеологічний словник української мови
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також

Словник Грінченка

Свашка, -ки, ж. Въ свадебномъ обрядѣ: замужняя сестра жениха, а если ея нѣтъ, то другая самая близкая замужняя родственница, исполняющая на свадьбѣ извѣстныя обязанности и, между прочимъ, отводящая, вмѣстѣ съ дружко́м, новобрачныхъ въ коморю, раздѣвающая новобрачную и пр. Обыкновенно приглашаются и еще свашки — все замужнія родственницы жениха. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУЕ. ІІІ. 93, 94, 141. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528. Ум. Свашенька, свашечка, сванька, сваненька, сванечка, сванютка. Ви, буяре, сідайте на коні, а сванечки на саночки. Мил. 152.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВА́ШКА, и, жін. Те саме, що сваха 1. Молодиця проворна [Мелашка]; не було того весілля, де б вона не була свашкою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 444); Невелика хата вже всіх не вміщує, і проворна свашка випроваджуй малих (Микола Олійник, Леся, 1960, 107); Стали й свашки забігать, так що ж?.. На яку дівчину не гляне [Івашко], усе йому не по душі (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); * У порівняннях. Вона знай вигукувала на дівчат, як ото, бува, старша свашка на весіллі, коли коровай бгають та шишки ліплять (Данило Мордовець, I, 1958, 110).