Садовина

Садовина, -ни, ж. Садовые плоды, деревья. Верби та садовина поперехилялись через тини. О. 1862. IX. 60.

Сучасні словники

Садовина 1. Садові дерева (перев. плодові). Лукаш усе садовину ростив та кохав (Вовчок, VI, 1956, 227); Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (Стор., І, 1957, 366); Митруньо вздрів багато дерев, а на землі повнісінько всілякого цвіту, що позлітав уже з садовини (Март., Тв., 1954, 145); Кзил-Су, жартуючи, полоскала ці землі, дзюрчала в коріннях садовини (Ле, Міжгір’я, 1953, 232); // Саджанці плодових дерев. [Юрко:] Позавчора Денис привіз з вокзалу садовину і штук з десяток щеп геть понівечив (Кроп., III, 1959, 227).

2. Плоди садових дерев; фрукти. Вже і дині, і кавуни, і садовина поспіла (Стор., І, 1957, 204); Турецькі базари завалені виноградом та всякою садовиною (Л. Укр., V, 1956, 157); В сім’ї найбільше розмовляли про сади, про золотобокі наливні яблука, про нечувані врожаї садовини (Юним мічур.., 1955, 8).

Садовина Загальна назва садових плодових дерев та їхніх плодів (груша, яблуня, абрикос тощо); фрукти. Лукаш усе садовину ростив та кохав (Марко Вовчок).

Ілюстрації

Див. також

Як зберігати садовину та городину свіжими?

Джерела та література

1.Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

2.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

3.Тлумачний словник "Словопедія".