Саблук
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Саблук, -ка, м. саблука, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Подольск. губ.
Зміст
Сучасні словники
Саблук САБЛУ́К, а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця. Саблук вражав ще й тим, що яблука на ньому могли триматися і взимку (Стельмах, II, 1962, 339).
Саблук САБЛУК, -а́, ч., діал. Дика яблуня; кислиця.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
2.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
3.Тлумачний словник української мови.
