Роздирати

Роздира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. роздерти, -деру, -реш, Розривати на шматки.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Розривати на шматки. Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Тарас Шевченко, II, 1963, 93); Вони тут же жадібно ковтали свою частку, роздирали м'ясо руками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 97); Козак Мамай, роздерши на клапті шаровари пана Купи, визволив йому ноги з золотих стремен (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 58); «Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав...» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус Буллу розідрав!!!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 265); 1) Робити порваним, дірявим.

Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові (Леся Українка, I, 1951, 424); Одна карлючка зачепилась.. за Настину сукню й роздерла її внизу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 249); Тиміш випростався, роздер на грудях сорочку й став як залізний (Олександр Довженко, I, 1958, 61); — А я про своє [пальто] байдуже, — додав Власов, лягаючи прямо на траву. — Тобі що? Сьогодні розідрав одне — завтра друге буде! — сказав Василь (Панас Мирний, IV, 1955, 142);

2) Роздрібнювати, розмелювати зерно. Мати останнє зерно роздирає на жорнах (Михайло Стельмах, I, 1962, 128); 3) Розриваючи, відкривати що-небудь. Почтмейстер роздер конверт і конфіскував ті нещасні і невинні вирізки, немов щось страшне (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 250); Колосовський, роздерши індивідуальний пакет, сяк-так перев'язав йому покремсану щелепу (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 94); 4) Завдавати рваних ран, робити глибокі подряпини (на тілі). Роздираючи тіло об гострі тернові колючки, Лукія перехопилася через рів (Олесь Донченко, III, 1956, 70); Кайдани знову вп'ялися в тіло гострими цвяхами, роздирають шкіру (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 127); [Зінька:] Підійди ближче! Підійди!.. Я тобі баньки видеру і пащеку роздеру! (Марко Кропивницький, II, 1958, 42); Одна хворостина зачепила теля по голові й розідрала око аж до губ (Гнат Хоткевич, I, 1966, 121); 5) Знищувати, загризаючи, розривати на шматки (про хижака).

Між пташками не всі ж праведні, а є й грішні. Он шуліка — кожну пташку роздирає (Борис Грінченко, II, 1963, 326); — Якраз отут, де ми з тобою обідаємо, гепард [дика кішка] роздирав свою здобич (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 99); Дуже їм вовки дошкуляють: щоночі то коня, то пару баранів роздеруть, а то й більше (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 206); Все ти [заєць] ховайся та вгору дивись; Тільки ж згадаєш, щоб як задрімати, А над тобою вже беркут повис: Так і тремтить, щоб тебе розідрати! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 120);

6) Прокладаючи собі дорогу, вклинюватися в що-небудь, розсікати щось. Плив корабель, роздираючи хвилі (Леся Українка, I, 1951, 425); Загін.. канавокопачів, — з болотним екскаватором в далекому авангарді, — іде в наступ на трясовину, роздирає мочарну зарость... (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 68); * Образно. Грім гогоче, а блискавка Хмару роздирає (Тарас Шевченко, I, 1963, 108); 7) Розтуляти (очі). Ішли [женці] в поле до схід сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспані очі, згинались од холоду (Степан Васильченко, II, 1959, 169); 8) Дуже широко розкривати (рот), розтягувати (губи). Іннина мати, розідравши в позіхові рот, простягає мені для поцілунку руку (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 45); 9) перен. Порушувати (тишу, спокій) чим-небудь. Тільки Яресько ліг, тільки задрімав, як уже хтось мовби біля самого вуха роздер казармену тишу (Олесь Гончар, II, 1959, 249).

2. тільки недок., перен. Спричиняти, викликати внутрішній розлад, суперечності. [Прісцілла:] В нас тепера велика чвара церкву роздирає (Леся Українка, II, 1951, 413); Світову імперіалістичну систему роздирають глибокі і гострі суперечності (Програма КПРС, 1961, 30); // Роз'єднувати, розчленовувати що-небудь. Вдерлися.. люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).

3. тільки недок., перен. Сильно, різко роздратовувати, болюче діяти на щось. Бряжчало намисто у молодиць на грудях, жіночий вереск роздирав вуха (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Хворий не видужував, його легені роздирав кашель (Олесь Донченко, III, 1956, 107).

4. перен. Надто хвилювати, терзати, мучити морально. Вже до міста нема вороття, там контрасти мене роздирають (Володимир Сосюра, I, 1957, 226); Хто не слухається розуму, того роздеруть його ж таки власні вчинки (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 143).

Роздирати серце (душу) — завдавати моральних мук, душевного болю. 

За думою дума роєм вилітає; Одна давить серце, друга роздирає (Тарас Шевченко, I, 1951, 259); Думки по шматках роздирали сьогодні парубочу душу (Михайло Стельмах, I, 1962, 531).

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 664. 2. https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B8%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8