Риболович
Риболович, -ча, м. = Рибалка 2. Вх. Пч. II. 14.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках риболович — а, ч., риболо/вка, и, ж., зах. Чайка
Риболович, -ча, м. = рибалка 2. Вх. Пч. II. 14
РИБОЛО́В, а, ч. 1. Той, хто займається ловінням риби. Юра, як і кождий гуцул, був завзятий риболов (Фр., IV, 1950, 427); Здається, саме з цього часу [як Бицик побачив сома] в його серці й народився непереможний запал риболова (Донч., VI, 1957, 8).
2. Людина, яка ловить рибу, займається рибальством. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 76); Ще малим мене за руку До рибалок дід повів. — Покажіть, — сказав, — онуку, Як то ловлять окунів (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 46). 3. тільки одн., жін., розм. Те саме, що риболовля. Ще за часів Гомера й Феокріта Була у цвіт поезії повита Забава наша. У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш (Максим Рильський, I, 1960, 168); — Колись, маленькою, мене брали на рибалку (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 59). 4. тільки ж., діал. Чайка. Пливуть собі [козаки] та співають; Рибалка літає... (Тарас Шевченко, I, 1963, 66); Літають над морем рибалки й баклан. — Рибалки — білясті, баклан — чорнявий. Ловлять рибу (Остап Вишня, I, 1956, 177).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 559.
Зовнішні посилання
http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh
