Ре́пиця, -ці, ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. «На тобі, хортищесобачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому». А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.
