Рамбутан

Рамбутан, також нефеліум (Nephelium lappaceum) — вічнозелене тропічне дерево родини сапіндові та його їстівний плід. Зростає у вологому тропічному кліматі. Походить з Південно-Східної Азії, але культивується також у Південній Азії, екваторіальній Африці, в Центральній Америці, Австралії. Найбільший виробник рамбутанів у світі — Таїланд. Створено декілька сотень культурних сортів, які розрізняються формою, кольором та смаком плодів. Плоди соковиті, солодкі або кислі, вживаються в їжу сирими, консервованими, у складі страв малайської, індонезійської, тайської кухні. Плоди, листя, корені та кора використовуються в традиційній медицині, а деревина;— в будівництві.

Загальні відомості

Розрізаний плід рамбутану

Вічнозелене дерево, висотою 10—20 метрів. Втім, висоти 12-20 метрів досягають лише ті дерева, що виросли з насіння, а саджанці, отримані шляхом вегетативного розмноження, зазвичай не перевищують 12 метрів. Стовбур рамбутана прямий, від нього відходять товсті гілки, що формують крону. Кора злегка шорстка, сірого або червонуватого кольору. Листки парноперисті, 10—30 см у довжину, складаються з 3—11 листочків. На нижній поверхні листка знаходяться домації, невеличкі горбики тканини між центральною та вторинними жилками.

Квітки дрібні, 2,5—5 мм діаметром, актиноморфні, білуваті, жовтуваті або зеленуваті, оцвітина сформована лише 4-7 чашолистками, пелюстки відсутні, або наявні 4 редуковані. Квітки зібрані у термінальні суцвіття. Рослини можуть бути як дводомними, так і однодомними чоловічими. У чоловічих квіток розвиваються лише тичинки.

Плід овальний чи округлий, 3—7 см завдовжки та 3—5 см завширшки, масою 25-95 грамів кожен. Плоди достигають у китицях по 10—20 разом. Шкіряста оболонка червонувата (у низки сортів жовта, жовто-зелена або жовтогаряча), вкрита м'якими м'ясистими волосками. М'якуш плоду напівпрозорий, білий або злегка рожевий, солодкий із легким кислуватим присмаком, дещо нагадує виноград. М'якуш становить 45—50 % від маси плодів. З ботанічної точки зору м'якуш плоду є принасінником, тобто виростом сім'яніжки.

Насінина одна, світло-коричнева, 1—1,3 см завдовжки, за консистенцією схожа на горіх. Неїстівна у сирому вигляді, але вживається в їжу після кулінарної обробки.

Хімічний склад

На 100 грамів очищеного м'якуша рамбутану припадає:

Речовини	Очищений свіжий м'якуш	Консервований у власному соку м'якуш
Вода	82,9 г	78,04 г
Клітковина	1,1 г	0,9 г
Білки	0,9 г	0,65 г
Жири	0,1 г	0,21 г
Вуглеводи	14,5 г	20,87 г
Мінерали	-	0,23 г
Кальцій	-	22 мг
Залізо	-	0,35 мг
Магній	-	7 мг
Фосфор	-	9 мг
Калій	-	42 мг
Натрій	-	11 мг
Цинк	-	0,08 мг
Мідь	-	0,066 мг
Марганець	-	0,343 мг
Вітамін A	4 МО	1 МО
Вітамін C	31 мг	4,9 мг
Тіамін	-	0,013 мг
Рибофлавін	-	0,022 мг
Ніацин	-	0,018 мг
Пантотенова кислота	-	0,018 мг
Вітамін B6	-	0,02 мг
Фолати	-	8 мкг
Енергетична цінність	кДж	343 кДж /82 ккал

У шкірці плоду рамбутана міститься низка танінів, зокрема гераніїн, елагова кислота, корілагін. Гераніїн має низку біологічних активностей, серед яких пригнічення вірусу денге 2-го типу, вплив на метаболізм за умов ожиріння тощо.

У складі насіння рамбутану виявлено 12-14% білка, 37-39% жирів, 3-6% клітковини, 2-3% мінеральних залишків. Серед жирів переважає арахідоїл-діолеїлгліцерол (майже 50%). Серед жирних кислот насичені та ненасичені представлені майже 1:1, найбільше в насінні олеїнової (40%) та арахінової (36%) кислот. За складом жир з насінини нагадує какао-масло.

Застосування

Вживається у їжу сирим або консервованим. Перероблюється у джеми, желе. Насінина багата на олію, зокрема на арахінову та олеїнову жирні кислоти. Використовується у харчовій промисловості та при виробленні мила. Корінь, кора та листя використовуються для вироблення фарб. Деревину також використовують у будівництві, хоча вона при швидкому висиханні схильна розтріскуватися.

Зібрані стиглі плоди погано зберігаються. Шкірка швидко стає бурою через висихання та розвиток патогенів. Через це транспортування та продаж рамбутанів у віддалених країнах ускладнені. Для подовження часу життя плодів їх зберігають при знижених температурах (5-15 °C) та високій вологості (90-95 %).

Гниття плодів рамбутану до й після збирання викликають різноманітні мікроорганізми, зокрема аскомікотовий гриб Calonectria hongkongensis, Gliocephalotrichum microchlamidosporum, Lasiodiplodia theobromae, Glomerella cingulata тощо.

У медицині

Рамбутан використовували в традиційній малайській медицині для лікування діабету та високого артеріального тиску. Плоди вважалися засобом від діареї та дизентерії, кашицю з листя використовували проти головного болю. Відвар коренів рамбутану давали пацієнтам з хворобами язика.

Ілюстрації

Джерела та література

1.Мир культурных растений. Справочник / Баранов В. Д., Устименко Г. В.. — М.: Мысль, 1994. — С. 303—304. — 381 с. — ISBN 5-244-00494-8.

2.http://ufc.ua/index.php?PublicationID=202&Language=rus

3.Новак Б., Шульц Б. Тропические плоды. Биология, применение, выращивание и сбор урожая / Пер. с нем. — М.: БММ АО, 2002. — С. 60—62. — 240 с. — ISBN 5-88353-133-4.

4.http://portal.cybertaxonomy.org/flora-malesiana/node/10764

5.http://www.worldagroforestry.org/treedb/AFTPDFS/Nephelium_lappaceum.PDF