Підгір’я

Словник Грінченка

Підгір’я, -р’я, с. Подгорье, мѣстность у подошвы горы. Чуб. III. 431. К. МХ. 31. На луках був сінокос аж до гори, а підгір’я орали під хліб, на горі була толока. Павлогр. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПІДГІ́Р'Я, я, сер. Нижній схил гори, що переходить у рівнину; місцевість біля підніжжя гори, гір. Дорога величезною спіраллю спускалася вниз, і далеко, по той бік долини, знову спіраллю підіймалася по підгір'ю (Олесь Гончар, III, 1959, 89). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 414.

Орфографічний словник української мови

підгі́р'я іменник середнього роду

Іноземні словники

Українсько-англійський словник.: Довідкове видання

підгір'я country at the slope (foot) of a mountain або at the foot of the mountain

Ілюстрації