Півка

Півка, -ки, ж. (= Пілка) = Пелена. За ним, за ним дівчиниця несе дитя в півці. Гол. II. 429.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

1)Пелена(Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005)

2) перен(книжн.)-суцільний покров,який обволікає з усіх боків(Тлумачний словарь Ожегова)

3) заст. чотирикутне покривало з вишитим хрестом,призначена для підстилання церковного начиння

4)в застарілому значенні-тканина якою по давніх звичаях замотували померлих(тлумачний словник Єфремова)

Пі́вка —

1) біле покриття голови жінок у бойків у вигляді великого чотирикутного шмата полотна, один край якого вишитий вузенькою смужкою, що приходиться над лобом;

2) див. пе́лена́.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 452.

ПЕ́ЛЕ́НА = ПІ́ВКА

найдено в "Жайворонку. Знаках української етнокультури" пе́ле́на = пі́вка — 1) нижній край одягу (сукні, спідниці і т. ін.). Вареники варила, та й пелену спалила (пісня); За ним, за ним дівчиниця несе дитя в півці (Я. Головацький); 2) у старовину — покривало (також образно). Йшла вона, неначе та лебедочка плила, в білім, як сніг, убранні. З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутиння (О. Стороженко). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 437.

ПЕЛЕНА 1, и, жін. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.). Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Тарас Шевченко, II, 1963, 300); — Сюди сідайте, — змахнула мати пеленою чистісіньку, аж лискучу, лаву... (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 446).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 113.Коментарі (0) ПЕЛЕНА 2, и, жін.

1. заст. Покривало. Йшла вона, неначе та лебедочка плила, в білім, як сніг, убранні. З-під віночка білих квіточок хвилею спадала аж до землі пелена, зіткана буцім з павутини (Олекса Стороженко, I, 1957, 372); * У порівняннях. Перший сніг і ласкаво і мило Пеленою пухнастою ліг (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 308).

2. перен. Суцільний покров (чого-небудь легкого, невагомого), який обволікає що-небудь з усіх боків. Стелиться сивий туман пеленою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 210); З півночі, від наддеснянських борів, повіяв свіжий передсвітанковий вітер, розірвавши пелену хмар (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 211).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 113.